“Чітка вісімка” (1919)
Як і багато інші види обладнання, що використовувався у ранніх автомобілях, “вісімка” була вперше розроблена для використання в літаках. Потужність восьми циліндрів в поєднанні з довгою, тонкою аеродинамічною формою цього типу незвичайних двигунів зробила його ідеальним придбанням для спритних авіабудівників. Вперше він був прийнятий для використання в автомобілі Isotta Fraschini, а потім в 1920 році в машинах компанії Leyland Motors, але саме Bugatti в Європі і Duesenberg в США популяризували “вісімку”, зробивши її мейнстрімом.
Автокомпанія Bugatti дуже довгий час домінувала на ринку легкових автомобілів, випускаючи як дешеві, так і дорогі моделі, в той час як Duesenberg залишалася на плаву в Америці не так вже й довго.
Straight-12, або “чітка двунашка” (1920)
Сама по собі довжина цього типу незвичайних двигунів для автомобілів означала, що його можна використовувати тільки в розкішних авто, як у випадку з французької Corona. Значні габарити, досягають 7238 кубічних сантиметрів, робили його дуже потужним. Але висока вартість і непрактичність конструкції прирекли його на дуже вузьку популярність. Його могли собі дозволити тільки багаті компанії, що випускали машини для еліти.
Корпорація Peccard прийняла виклик у 1920-х роках і побудувала один прототип, який використовувався одним членом сім’ї Паккард з 1929 року до самої його смерті, коли автомобіль був зданий в утиль. Це було незвичайне особисте авто для витонченого багатія, креслення якого назавжди канули в Лету.
