А як же бути з лінгвістичним різноманітністю?
Так-так, скажете ви, звичайно ж, вивчити іноземну мову, навіть найскладніший, звичайно, можна, і навіть цікаво. Але якщо ми не знаємо його спочатку і не почали ще вчити, то людина, яка буде на ньому изрекаться, для нас буде виглядати досить загадково. Ми ні слова не зрозуміємо, а окремі звуки, вимовлені їм, будемо частково збігатися з нашим діалектом, шукаючи хоч якихось подібностей. Про який схожості тоді може йти мова і чому лінгвістика не займається цим питанням?
Схожість є, а вона криється в схематичному, а точніше, граматичному рівні. Але коли справа стосується звучання чи написання конкретних слів, звичайно ж, незнайомі прислівники нас лякають і відштовхують. Вся справа в тому, що наше мовне свідомість налаштована на інший лад, зустрічаючись з незнайомою “нотою”, ми втрачаємо баланс. Дослідженням даного феномена зайнялася інша наука – психолінгвістика. Вона досить молода (1953), але її внесок в розвиток науки про людину й культуру важко переоцінити. Кажучи коротко, психолінгвістика займається вивченням мови, мислення і свідомості. І саме вона може дати чітку відповідь на питання про те, що з себе представляє поняття мовного свідомості, як воно працює і від чого залежить.
Але перш ніж ми зануримося у вивчення цього по-справжньому складного терміна, розглянемо його як два окремих слова. Перше – мова, його різновиди та особливості. Друге – свідомість…
