Людина з’являється на світ, проходячи надалі певні етапи дорослішання. У прямій залежності від цього об’єктивного процесу фізичного знаходиться і її психологічне самопочуття. У певні моменти людям властиво переживати вікові кризи. Для кожної людини вони є закономірними перехідними етапами, несучи в собі певні небезпеки і страждання, а також можливість самовдосконалюватися і розвиватися.
Цікаво, що слово «криза» з китайської мови перекладається досить неоднозначно. Його написання являє собою два ієрогліфа, перший з яких означає «небезпека», а другий – «можливість».
Криза, не настільки важливо, на якому рівні він буде розглянутий, на державному чи на особистісному, є певним своєрідним стартом, визначеним перевалочним пунктом. Він надає можливість на якийсь час зупинитися, щоб подумати і визначити нові цілі, проаналізувавши при цьому свої вміння та можливості. Деколи подібний процес є усвідомленим, а іноді ні. Причому вікові кризи розвитку особистості не завжди мають точну прив’язку до певного віку. В одних людей вони наступають раніше на рік-півтора року, а в інших розвиваються пізніше. Так і протікають вони з різним ступенем інтенсивності. Однак у будь-якому випадку кожному з нас важливо розуміти основні причини виникнення вікових криз розвитку особистості, а також їх типове протягом. Все це дозволить пережити їх з невеликими втратами і з максимальною вигодою як для себе, так і для своїх рідних і близьких людей.
Визначення поняття
Віковий криза розвитку – це один із закономірних для кожної людини перехідних етапів. Настає вона в той момент, коли індивід починає підсумовувати свої особистісні досягнення і не задовольняється отриманим результатом. При цьому людина починає аналізувати своє минуле, намагаючись зрозуміти, що ж він зробив не так.
Протягом свого життя ми проходимо не один кризовий період. Причому кожен з них починається не раптово. В основі цього стану лежить незадоволеність, накопичена в результаті розбіжності очікуваного ефекту і настала реальності. Саме тому нам більше відомий криза середнього віку. Адже, підійшовши до нього, людина має за плечима досвід багатьох років, що дає йому більшу грунт для роздумів про досягнення, про минулому, а також для порівняння себе з іншими.
Буває і так, що людина, думаючи, що у нього настала криза, навіть і не припускає, що він страждає від інших душевних недуг. І вони зовсім не мають відношення до проходження психологічних життєвих етапів. І якщо у дітей кризи вікового розвитку спостерігати досить легко, то у дорослих людей зробити це складно. Адже кожен з таких етапів триває від семи до десяти років, проходячи або практично непомітно, або будучи очевидним для оточуючих.
Тим не менш вікової криза розвитку – це явище досить універсальне. Наприклад, вирішувати приблизно однакові проблеми можуть і 30-і 35-літні люди. Таке стає можливим у зв’язку з наявними тимчасовими зрушеннями.
Вікові кризи психічного розвитку необхідно відрізняти від тих, які пов’язані з об’єктивними біографічними змінами. Сюди можна віднести втрату майна або рідних і т. д. Для вікових криз у розвитку людини характерно такий стан індивіда, коли зовні у нього все нормально, однак душевний стан залишає бажати кращого. Щоб поліпшити своє внутрішнє самопочуття, людина прагне спровокувати зміни, нехай навіть і руйнівні. Цим він хоче змінити своє життя, а також внутрішню ситуацію. Оточуючі часто не розуміють цієї людини, вважаючи його проблеми надуманими.
Думки психологів
Віковий криза розвитку – це явище, яке вважається фізіологічно нормальним. Виникає він у більшості людей і є передумовою до розвитку особистості через зміни нею життєвих цінностей. Однак далеко не всі психотерапевти і психологи згодні з цим. Деякі з них вважають, що віковий криза розвитку – це патологічний процес, причому він обумовлений поруч залежностей і етіологічних причин. У деяких випадках у індивіда можливо навіть розвиток патологічних станів. Для недопущення цього потрібно втручання фахівця і прийом медикаментозних засобів. Причому лікувати наступаючі кризи вікового розвитку необхідно так само, як і будь-який психічний розлад або відхилення.
Дещо іншої думки дотримувався Л. с. Виготський. Своїми дослідженнями, які зіграли велику роль у розвитку вітчизняної психотерапії, він довів, що віковий криза психічного розвитку зовсім не є патологією. На думку Виготського, черговий етап у психічному розвитку людини, особливо що відбувається в дитячому віці, дозволяє сформувати більш сильну особистість, для якої характерне вольове опір до негативних проявів навколишнього світу. Однак таке стає можливим при плавному появі кризового періоду, а також при коректному відношенні оточуючих людей або фахівців-психологів (у разі необхідності їх втручання).
Життєві етапи і їх проблеми
Психологи визначилися з періодизацією криз вікового розвитку. Знання про неї, дозволяє кожній людині не тільки завчасно підготуватися до стресових факторів, але і проходити кожен з цих життєвих етапів максимально ефективно для особистості. Це і дозволить індивіду досягати поставлених цілей.
Практично на кожному з вікових етапів існує необхідність в ухваленні того або іншого рішення, що задається, як правило, суспільством. Долаючи проблеми, що виникли, людина здатна прожити своє життя найбільш благополучно. Але часом потрібного рішення він так і не знаходить. В цьому випадку у нього неодмінно виникають більш глобальні проблеми. Якщо ж і з ними осіб не справляється, то це загрожує виникненням невротичного стану. Вони просто вибивають його з життєвої колії.
Деякі етапи і кризи вікового розвитку описані в психології досить слабо. Стосується це, наприклад, періоду 20-25 років. Більш відомими вважаються вікові кризи у 30-40 років, які мають не до кінця зрозумілою руйнівною силою. Адже в цьому віці нерідко люди, які знаходяться у видимому благополуччі, раптово змінюють своє життя. Вони починають робити абсолютно безрозсудні вчинки, руйнуючи при цьому свої вже сформувалися задуми.
Ясно окресленими є кризи вікового розвитку у дітей. Ці періоди розвитку психіки людини потребують особливої уваги батьків. При непроходженні одного з таких етапів проблема криз вікового розвитку посилюється. Вони нашаровуються один на інший.
Кризи дитячого віку накладають особливо сильний відбиток на характер людини. Нерідко вони можуть задавати напрямок всієї його подальшого життя. Наприклад, дитина, яка не володіє базовим довірою, у своєму дорослому житті може бути не здатен до прояву глибоких почуттів особистого характеру. А людей, яким у дитинстві не дали відчути самостійність, не може надалі покладатися на власні сили. Він на все життя залишається інфантильним, шукаючи заміну батькові у своїй другій половинці або ж в начальстві. Часом такі люди з задоволенням безвольно розчиняються у соціальній групі. Той же дитина, якого не навчили працьовитості, надалі стане випробовувати проблеми з цілепокладанням, а також із зовнішньою і внутрішньою дисципліною. Батьки, згаявши час і не приділивши належної уваги розвитку навичок дитини, своєю бездіяльністю призведуть до того, що у маленької людини виникне ряд комплексів. У дорослому віці це викличе у нього труднощі, подолати які буде неймовірно важко.
Нерідко батьки пригнічують у свого чада природний підлітковий бунт. Це не дає можливості дитині пройти відповідний етап вікового кризи. І те, що такі люди в дитинстві не взяли відповідальність за своє життя, червоною ниткою неодмінно пройде через всі їх подальші роки. Нагадує про себе дитинство і при проходженні кризи середини життя. Адже більшість тіньових контекстів людини виробляється саме в дошкільному і шкільному періоді.
Кожному з нас необхідно протягом деякого часу побути в кризі вікового розвитку. Основні кризи життя неодмінно піднесуть нам безліч проблем. Але кожен з цих періодів має бути прожитий у всій повноті.
Психологи відзначають і наявність гендерних відмінностей при проходженні вікових криз. Особливо яскраво це проявляється в середньому віці. Так, чоловіки при проходженні кризи на даному етапі оцінюють себе за фінансової забезпеченості, кар’єрних досягнень та іншим об’єктивним показниками. У жінок на першому місці виявляється сімейне благополуччя.
Кризи психологічного дорослішання особистості безпосередньо пов’язані з темою віку. Справа в тому, що існує поширена думка, що все хороше буває у нас лише в молоді роки. Подібне переконання всіляко підтримують засоби масової інформації, а також представники протилежної статі.
З роками відбуваються значні зміни зовнішності. І у людини настає такий момент, коли він вже не здатний переконати оточуючих, так і себе особисто в тому, що юність поки ще не пішла від нього. Такий стан призводить до виникнення великої кількості психологічних проблем. У деяких людей завдяки зовнішності настає усвідомлення необхідності у внутрішніх особистісних змінах. Але є й ті, хто починає намагатися молодиться. Подібне вказує на непройденние кризи, а також неприйняття людиною свого тіла, віку, так і всього життя в цілому. Розглянемо основні вікові кризи розвитку особистості.
Період від 0 до 2 місяців
Це час, для якого характерно виникнення кризи новонароджених. Його причиною є ті суттєві зміни, які відбулися в умовах життя немовляти, помножені на його безпорадність. Якщо розглядати характеристики криз вікового розвитку, то в цьому періоді можна побачити такі прояви, як втрата ваги, а також відбувається налаштування всіх систем організму, яким необхідно функціонувати в принципово інший для них середовищі, не водного, а повітряного.
Нещодавно народжена дитина безпорадний і цілком залежний від світу. Саме тому в цьому кризовому періоді виникає довіра до всього оточуючого або навпаки, недовіра до нього. Якщо дозвіл було благополучним, то в цьому випадку у маленької людини народжується вміння не втрачати надію. Для кінця кризи новонароджених характерно розвиток наступного:
На думку психологів, незважаючи на невеликі можливості прояви моторних та вербальних невдоволень, немовля може деякою мірою усвідомлювати наявність тієї кризової ситуації, яка виникає у зв’язку з зміненими умовами життя і необхідністю адаптації до нового середовища. Багато фахівців упевнені, що цей час є для людини найтяжчою в психологічному плані.
Другий рік життя
У цьому віці виникненню кризи сприяє збільшення можливостей малюка, а також поява у нього безлічі нових потреб. Для року життя характерний сплеск самостійності, виникнення ефективних реакцій і знайомство з межами дозволеного. З-за цього у дітей нерідко порушуються життєві біоритми сну і неспання.
При розгляді поняття кризи вікового розвитку у рік життя людини психологи відзначають, що він прагне розв’язати суперечності, що виникають із-за розриву між мовленнєвої регуляцією і бажаннями. Зробити це йому дозволяє виникнення самостійності та автономії на противагу сором і сумнів. У разі позитивного вирішення конфлікту малюк знаходить волю і розвиває мовну регуляцію.
Криза трьох років
У цей період у маленької людини починає формуватися і вперше проявляється самостійність. У дитини з’являються контакти з однолітками, вихователями дитячого садка та іншими представниками навколишнього соціуму. Трирічні діти прагнуть також сформувати нові способи спілкування з дорослими. Дитина відкриває для себе новий світ невідомих раніше можливостей. Вони-то і вносять свої корективи у розвиток різних стресових чинників.
Розглядаючи характеристику криз вікового розвитку дітей, Л. С. Виготський зазначав, що основними ознаками їх прояви у трирічному віці є:
Після цього періоду вікові кризи розвитку дошкільного віку більше не проявляються.
Проблеми в 7 років
Продовжимо розглядати основні кризи. Криза вікового розвитку, наступний за трирічним періодом життя людини, є шкільним. Він виникає при переході з дитячого садка до установи середньої освіти. Тут дитина стикається з інтенсивним учбовим процесом, що змушує його концентруватися на вивченні нового матеріалу та отриманні великого обсягу знань. Міняється при цьому і соціальна ситуація розвитку. На вікові кризи шкільних років безпосередній вплив справляє позиція однолітків, яка деколи відрізняється від власної.
В ці роки завдяки таким контактам відбувається формування істинної волі людини з опорою на наявний у нього генетичний потенціал. Після проходження шкільного кризи дитина стає впевненим у своїй неповноцінності, або, навпаки, набуває егоїзму і почуття значимості, в тому числі і соціальної.
Крім цього в семирічному віці відбувається формування внутрішнього життя дитини. Надалі це накладає безпосередній відбиток на його поведінку.
Криза дітей 11-15 років
Наступний стресовий період дорослішання людини пов’язаний з статевим дозріванням. Подібна ситуація дозволяє побачити нові залежності і можливості, які нерідко займають переважну позицію над старими стереотипами, часом перекриваючи їх повністю. Цей період нерідко називають перехідним кризою, або пубертатным. У дітей виникає перше потяг до протилежної статі, засноване на гормональні зміни організму. Підлітки прагнуть стати дорослими. Саме це і призводить до їх конфліктів з батьками, які вже встигли забути про те, якими були в цьому віці вони. Нерідко в цей період родини змушені вдаватися до допомоги психотерапевтів або психологів.
Криза сімнадцяти років
Виникнення психологічного дискомфорту в цьому віці викликано закінченням школи і переходом дитини в доросле життя. Для дівчат в даному періоді характерно зародження страхів про майбутнього сімейного життя. Хлопців турбує догляд в армію.
Виникає також проблема, викликана необхідністю отримання подальшої освіти. Це важливий крок, який зумовлює майбутню життя кожної людини.
Криза в середньому віці
Для більшості людей характерно невдоволення своїм життям. Проте проявляється воно найчастіше не відразу. В середині пройденого ними шляху багато починають переоцінювати свої пріоритети і прихильності, а також зважувати отриманий досвід, розглядаючи його на тлі особистих досягнень. При цьому більшість людей впевнена в тому, що всі ці роки вони провели марно або недостатньо повноцінно.
Психологи стверджують, що такий період є справжньою зрілістю і дорослішанням. Адже саме при його проходженні люди проводять істинну оцінку смислу прожитого ними життя.
Криза пенсійного віку
Цей період є досить важким в житті людини. Порівняти його можна лише з кризою новонароджених. Але якщо в дитинстві людина не здатна усвідомити всю негативну силу впливу виникають стресових факторів, то після виходу на пенсію ситуація значно погіршується. Доросла людина вже володіє повноцінним усвідомленням і сприйняттям. Подібний період однаково непростий як для чоловіків, так і для жінок. Особливо це проявляється у зв’язку з виникненням гострого почуття професійної незатребуваності. Людина, ще зберіг свою працездатність, розуміє, що здатний принести користь. Однак у такому працівника вже не потребує керівник. Дещо поліпшити ситуацію здатне поява онуків. Турбота про них дозволяє пом’якшити проходження вікового кризи жінками.
Надалі ситуація ускладнюється розвитком серйозних захворювань, самотністю, що виникли внаслідок смерті чоловіка або дружини, і усвідомленням швидкого завершення життя. Для виходу з кризи цього періоду нерідко потрібна допомога фахівця.
