Поняття навчально-пізнавальної діяльності, порядок її здійснення
У вітчизняній педагогіці розробниками психологічної теорії пізнавальної та навчальної практики були В. о. Давидов, Д. Б. Ельконін, П. Я. Гальперін та інші відомі дослідники. Кожен з них у своїх працях намагався детально відповісти на питання, як називається метод організації навчально-пізнавальної діяльності і які компоненти він в себе включає. Досі існує кілька трактувань даного поняття. Іноді його розглядають як синонім процесу навчання як такого, в інших ситуаціях – як форму соціальної активності, що включає пізнавальні і предметні дії.
Навчання – процес пізнання навколишньої дійсності, керований педагогом. Саме позиція вчителя забезпечує засвоєння нових знань і навичок, розвиток творчих здібностей. Пізнавальна діяльність являє собою поєднання теоретичного мислення, практичної діяльності і чуттєвого сприйняття. Вона здійснюється і в соціально-побутовому житті, і в рамках навчального процесу (рішення дослідницьких завдань, експериментування тощо).
Навчання – не просто передача знань. Це завжди двосторонній процес спілкування і взаємодії, в який включені педагог і учень. І активність дитини має при цьому величезне значення. Компоненти навчальної активності: прагнення до самостійної практиці, готовність свідомо виконувати завдання, систематичність пізнавального процесу, бажання підвищити свій рівень і придбати нові знання.
Саме тому одна з найважливіших завдань педагогічної діяльності – підвищення такого роду активності учнів. Значною мірою цьому сприяють різноманітність і гармонійність вибраних методик, прийомів і завдань, які застосовуються в навчальному процесі.
