Французька соціологічна школа: особливості навчання, головні ідеї

Значення досліджень у сучасному світі

Результатом високого ступеня впливу досліджень французької соціологічної школи на міжнародні відносини є поєднання консервативних і новітніх теоретичних течій. У Франції та багатьох інших сучасних державах зустрічаються прояви ідеалізму, модернізму, політичного реалізму і транснаціоналізму, а також марксизму і неомарксизму. Основні ідеї даних напрямків згадуються в роботах представників французької школи.

Історико-соціологічний підхід до вивчення сформованих міжнародних відносин передбачає детальний аналіз праць істориків, правознавців, географів, політологів, які досліджували проблеми зазначеної сфери. При формуванні фундаментальних методологічних принципів, типових для французьких теоретиків, свою роль зіграла філософська, соціологічна й історична думка, включаючи позитивізм Конта. В роботах французького філософа увага прикута до структури суспільного життя.

Дослідження авторів наступних поколінь демонструють відбулися модифікації протягом соціологічних думок, спираючись на теоретичні напрацювання Дюркгейма та виходячи з методологічних принципів Вебера. В соціології міжнародних відносин підхід обох авторів гранично чітко сформульований відомими політологами і публіцистами. У цілому соціологія Дюркгейма, на думку Раймона Арона, дозволяє зрозуміти особливості поведінки людей, що живуть в сучасному соціумі, а «неодюркгеймизм» (так називають ідеї послідовників французької соціологічної школи) протилежний марксизму. Якщо при марксизмі поділ на класи розуміється під політичною ідеологією централізації влади, яка згодом призводить до нівелювання ролі морального авторитету, то неодюркгеймизм переслідує мету повернути перевагу моралі над мисленням.

В той же час заперечувати наявність в суспільстві панівної ідеології, як і незворотність самого процесу ідеологізації, неможливо. Різні верстви населення мають різні цінності, так само як і тоталітарний і ліберальний соціум базуються на різних теоріях. Дійсність, будучи об’єктом соціології, не дозволяє ігнорувати раціональність, яка незамінна для практичної діяльності суспільних інститутів.

Якщо людина визнає вплив на нього колективних уявлень, його свідомість змінюється. Невипадково роботи представники французької соціології пронизані єдиною думкою: все, що є людського в людині дісталося йому від суспільства. У той же час ідеалістичне сприйняття суспільства не можна назвати об’єктивним через ототожнення його з системою колективних поглядів і уявлень. Розвиток мислення не має зв’язку з розвитком трудової діяльності, а сам процес вкорінення колективних уявлень у свідомості індивіда тлумачиться як єдність індивідуального і суспільного.