В Сергієвому Посаді
У літні місяці 1917 року Василь Розанов переїжджає з Петрограда в Сергіїв Посад. Там він селиться в будинку викладача місцевій духовній семінарії. На останніх сторінках біографії Василя Розанова залишається відкрито жебрак чоловік, який жив у голоді. У 1918 році він написав звернення в «Апокаліпсисі», де попросив грошову допомогу. Прославлений завдяки своїй філософії Розанов Василь Васильович був уже на краю безодні, визнавав, що без допомоги не зумів вижити в той останній рік. У лютому 1919 року він помирає.
У Василя Розанова було 5 дітей – 4 дівчинки і один хлопчик. Дочка його, народжена в 1900 році, Надія Василівна, стає художницею та ілюстратором.
Філософія
Якщо говорити коротко, філософія Василя Розанова оцінювалася досить суперечливо. Вся справа в тому, що він тяжів до крайнощів. Це було навмисно. Така була його яскрава особливість. Він вважав, що «на предмет треба мати саме тисячу точок зору».
Дана думка висловлювала своєрідну специфіку філософії Розанова Василя Васильовича. Він незвичайним поглядом дивився на світ. Так, він вважав, що події революції 1905-1907 років необхідно розглядати під різними кутами. Він одночасно видавав статті з абсолютно різних позицій під своїм прізвищем він виступав як монархіст, в той час як під псевдонімом Ст. Варваріна він відстоював народницьку точку зору.
Для філософа Розанова духовна батьківщина перебувала в Симбірську. Про своє юнацтві в цій місцевості він писав в найдрібніших деталях. Вся його життя будувалася на 3 основи – Кострома, Симбірськ і Єлець, колишні, відповідно, його фізичним, духовним і моральним центрами. У літературному мистецтві філософ Розанов проявився як вже сформована особистість. Його довгий шлях у цьому виді творчості не переривався, в ньому простежувалися поступовий розвиток таланту і відкриття геніальності. Філософ Розанов регулярно змінював тематику власних творів, погляд на проблеми, але особистість Творця завжди залишалася в них піднесеною.
Його умови життя були багато в чому не легше, ніж у Максима Горького. Виховувався він у дусі нігілізму і пристрасно бажав служити суспільству. Цим він керувався, вибираючи шлях громадського діяча демократичного напряму. Він міг висловлювати соціальний протест, але в юнацтві його стався досить сильний переворот. Після цього історичну батьківщину він шукав в інших регіонах, ставши коментатором. Практично всі його твори являють собою погляд на навколишні події.
