Цій людині судилося прожити всього тридцять три роки. Він був відомий широкій громадськості як бойовий командир Донецької Народної Республіки «Моторола». Починаючи з травня 2014 року, знімав відео-репортажі, висвітлюючи бойові дії частин Збройних сил України проти загонів Народного ополчення Донецька під керівництвом Ігоря Стрєлкова. Був командиром спеціальної протитанкової бригади «Спарта».
Кохав і був коханим…
Дитинство
Про достовірної біографії цієї людини, більше відомого громадськості за своїм бойовим позывному «Моторола», відомо не дуже багато.
Арсен (Арсеній) Сергійович Павлов з’явився на світ 2 лютого 1983 року в далекому місті Ухті Республіки Комі. По лінії батька в жилах юного Арсена, а саме це ім’я було дано хлопчикові при народженні, текла кров комі і адыгеев, мати ж була російською. Його батько, корінний комі, як і більшість представників цієї народності, був славним і природженим мисливцем, не знає страху і байдужим до смерті і будь-яких труднощів і позбавлень, встає на його шляху. Саме від нього наш герой перейняв мисливську кмітливість, здатність годинами вистежувати здобич і унікальне чуття, неодноразово знадобилися йому в його подальшому шляху воїна.
Від матері ж хлопчикові дісталася надзвичайна природна харизма, запал і абсолютна впевненість в собі, які мали до нього практично всіх людей, з якими йому доводилося стикатися і в мирному житті, і на війні.
Арсенію Павлову не було й п’ятнадцяти років, коли трагічна випадковість забрала життя його батьків. Подальше виховання хлопчика взяла на себе бабуся. Однак тривало це зовсім недовго, оскільки відразу ж після закінчення загальноосвітньої школи № 13 міста Ухти її онук відправився на проходження служби у лавах Російської армії.
Служба в армії
Отримане від батька виховання і навички не пройшли даром, незабаром після призову в армію юнак вважався умілим і безстрашним воїном. Подальша біографія Арсенія Павлова якось сама собою стала шляхом воїна. Армія стала для нього домом і своєрідним продовженням полювання, розпочатої ще в дитинстві.
Через якийсь час він став зв’язківцем 77-ї гвардійської окремої Московсько-Чернігівської бригади, де і отримав своє знамените прізвисько «Моторола». По закінченні строкової служби Арсен продовжив військову діяльність ще протягом року, беручи участь у двох антитерористичних операціях в Чечні і дослужившись до заступника командира взводу.
Цивільні професії
У мирному житті досвідчений солдат Арсеній Павлов був майстром на всі руки. За його власним визнанням, йому доводилося працювати мраморщиком-гранитчиком, экструдерщиком і навіть рятувальником, після проходження спеціальної підготовки у Краснодарському навчальному центрі федеральної протипожежної служби в 2009 році.
Незважаючи на володіння такими висококваліфікованими спеціальностями, до початку збройного конфлікту на Україні в 2014 році Арсеній працював простим різноробочим на мийці автомобілів в Ростові-на-Дону, в якому він влаштувався після служби в армії.
Війна в Україні
Арсен Сергійович Павлов став одним з перших добровольців, які приїхали в Донбас після вибуху в Україні громадянської війни. Про своє прибуття на Україну він згодом розповідав в одному зі своїх нечисленних інтерв’ю:
Як опинився? Сів на поїзд і приїхав. Не вникав. Росіяни тут, от і приїхав. Казав: як тільки полетіли коктейлі Молотова на Майдані у співробітників міліції, мені стало ясно — все, це війна. Після того як нацики заявили, що за кожного свого вбиватимуть десять росіян, — чекати, коли загроза стане реальністю, сенсу я не бачив…
Спочатку він, як і більшість навколо, озброївшись лише якимись палицями і арматурою, брав участь у будівництві блокпостів. Через якийсь час йому вже було доручено керівництво спеціальним протитанковим підрозділом, який увійшов до складу Донецького Народного ополчення Ігоря Стрєлкова.
В 2014 році, після публікації власних відеорепортажів про битвах Донецького ополчення під Слов’янському, а пізніше про боях за Донецький аеропорт та операціях під Иловайском та Дебальцеве, Арсеній Павлов став відомий громадськості. Його аматорські репортажі почали транслювати в новинних програмах.
Завдяки своєму бойовому досвіду, безстрашності, турботі про ввірених йому бійців, а також природного харизмі та відео-репортажів дуже скоро Арсеній («Моторола») став практично живою легендою, був кілька разів поранений.
За свої військові заслуги і внесок у визволення Донбасу Арсен був нагороджений Георгіївським хрестом Донецької Народної Республіки та орденом «За військову доблесть» першого ступеня. Пізніше йому було присвоєно звання Героя Донецької Народної Республіки.
Особисте життя
Арсеній Павлов, біографія якого розглядається в статті, був двічі одружений.
Його першою дружиною стала Вікторія Кондрашова, з якою він познайомився ще в Ростові-на-Дону, після повернення з армії. Від шлюбу з Вікторією в 2007 році у нього народився син Данило.
Однак у травні 2014 року, вже під час участі в бойових діях на Донбасі, Арсенію довелося врятувати з-під обвалів одного з сіл поблизу Слов’янська 21-річну дівчину. Нею виявилася Олена Коленкина, остання любов «Мотороли».
Ось як описує події тих днів сам Арсеній Павлов:
Ходив по підвалах Семенівки після обстрілу, раптом бачу – дівчина красива. Вона з мамою була, я запитав:
– Вам зять потрібен?
– Потрібен!
– Тоді забираю Олену до себе.
Взяв її телефон, вона була поранена осколком в руку, возив по лікарях. А через 2 місяці вирішили одружитися…
Арсеній і Олена стали першими офіційно зареєстрованими чоловіком і дружиною в Донецькій Народній Республіці.
На пишному святкуванні 11 липня 2014 року були присутні всі перші особи республіки, а також представники багатьох зарубіжних і вітчизняних засобів масової інформації. В коси нареченої Олени була вплетена георгіївська стрічка, а під весільним платтям була захована кобура з пістолетом. Першим в Народній Республіці молодятам було видано свідоцтво про укладення шлюбу під номером 0001.
21 квітня 2015 року у Арсенія Павлова і Олени Коленкиной з’явилася на світ донька Мирослава, а 2 жовтня 2016 року, народився син Макар.
Смерть
Всього через два тижні після народження Макара, 16 жовтня 2016 року, Арсеній Сергійович Павлов піднімався на ліфті житлового будинку по вулиці Челюскінців міста Донецька в свою квартиру, де його чекали дружина і діти. У цей момент спрацював вибуховий пристрій, захований ліфті.
Арсеній «Моторола» і супроводжував його охоронець померли на місці.
На похорон Арсенія Сергійовича прийшли тисячі людей. На сонці блищали нагороди загиблого, які несли його рідні та близькі на жалобних подушечках. Найголовнішу ж, Зірку Героя Донецької Народної Республіки, ніс його старший дев’ятирічний син Данило. По його щоках котилися великі сльози…
