Зміна природного середовища, яке веде до порушення нормального функціонування біосфери, може бути як антропогенним (частіше), так і результатом стихійних лих. Слабкий прояв екологічної проблеми характеризується ступенем перетворення природних властивостей ландшафту до 10 %, середня ступінь — 10-50 %, сильне забруднення — більше 50 % зміни властивостей ландшафту. При цьому в даний час більшість екологічних проблем є масштабними і глобальними, тобто виходять за рамки окремих країн і регіонів. Тому охороною навколишнього середовища та вирішенням екологічних проблем займаються ООН, національні уряди, місцеві органи влади, окремі виробництва і домогосподарства. Робота ведеться на всіх рівнях.
Зміни та очікувані тенденції
У вересні 2001 року на засіданні головний секретар ООН Кофі Аннан підкреслив, що в майбутньому тисячолітті завдання забезпечення для наступних поколінь екологічно стійкого суспільства буде однією з найскладніших. У його доповіді «Ми, народи: роль ООН у XXI столітті» були розглянуті не тільки існуючі міжнародні проблеми охорони навколишнього середовища, тенденції 1970-1990-х, але й очікувані сценарії до 2030 року.
Так, до 2000 року збереглося лише близько 40 % площі природних екосистем. Протягом 1970-1990 рр. на суші скорочення йшло зі швидкістю 0,5-1 % щорічно. Очікується, що тенденція збережеться протягом усієї першої третини двадцять першого століття і ситуація наблизиться майже до повної ліквідації природних біосистем на суші. Скорочується, перевищуючи природний показник, кількість видів тварин і рослин. Якщо така тенденція збережеться, в найближчі 20-30 років зникнуть близько чверті всіх біологічних видів. До теперішнього часу в каталогах налічується вже чотирнадцять мільйонів зниклих видів тварин і рослин.
В 1970-1990 роках концентрація парникових газів в атмосфері почала підвищуватися від десятих відсотка до декількох відсотків щорічно. Очікується прискорення зростання концентрації вуглекислого газу та метану за рахунок високих темпів економічного розвитку держав і скорочення біологічного розмаїття. Озоновий шар в останній третині минулого століття виснажувався на 1-2 % в рік, така ж тенденція зберігається і в даний час.
У 1970-1990-х площа пустель розширювалася до 60 тис. км2 щорічно, з’явилися токсичні пустелі, від 117 тис. км2 у 1980 році до 180-200 тис. км2 у 1989-му скорочувалася площа лісових масивів (особливо тропічних лісів), знизилася родючість ґрунту. Очікується, що опустелювання може прискоритися за рахунок зменшення запасів прісної води на суші та накопичення у грунтах шкідливих хімічних речовин, почне скорочуватися площа лісів в помірній смузі, ліси в тропіках будуть скорочуватися зі швидкістю 9-11 млн квадратних кілометрів, зменшиться площа сільськогосподарських земель, збережеться тенденція зростання ерозії і забруднення ґрунту.
Статистика фіксує постійне збільшення кількості стихійних лих і катастроф з 133 в 1980 році до 350 і більше в останній час. При цьому практично не змінилася кількість землетрусів і вивержень вулканів, але повені та урагани стали відбуватися значно частіше. Після 1975 року в результаті стихійних катастроф загинуло 2,2 млн осіб. Дві третини смертей викликані кліматичними катастрофами. Тенденції збережуться і посиляться. Разом з тим погіршується якість життя, зростає кількість захворювань, пов’язаних із забрудненням природного середовища, підвищується дитяча смертність, зростає споживання ліків, рівень бідності і брак продовольства, знижується імунний статус.
Причини екологічних проблем
Проблемою охорони навколишнього середовища є те, що з причинами існуючих екологічних проблем впоратися практично неможливо. Загострення і глобалізація негативних змін відбуваються внаслідок практично неконтрольованого економічного зростання, для забезпечення якого необхідно все більше природних ресурсів. Практично вся економічна діяльність грунтується на використанні навколишнього середовища: лісових та рибних ресурсів, корисних копалин, ґрунтів, енергії. Глобалізація сприяла збільшенню стану навколишнього середовища за рахунок прискорення світового економічного зростання, зокрема в країнах, що розвиваються. Фінансова криза викликав регресію, але принципових змін в довгостроковій перспективі не відбудеться.
Раніше екологічний фактор теж надавав певний вплив на світовий розвиток, але до 1960-1970-х вплив господарської діяльності на навколишнє середовище обмежувалося окремими компонентами. Згодом цей вплив поширився на всі складові екології. Сучасні економічні і соціальні проблеми охорони навколишнього середовища стали актуальними в останні десятиліття двадцятого століття, а до початку поточного сторіччя їх вплив початок відчуватися особливо гостро і набув глобального характеру. Ця масштабність виражається у впливі і на світовий розвиток, і вжиті заходи.
З основними проблемами охорони навколишнього середовища людство зіткнулося ще після промислової революції хіх століття, особливо після 1960-1970 років. До початку дев’яностих населення планети виробляло максимально допустиме навантаження. В даний час, на думку деяких вчених, масштаби споживання перевищили можливості навколишнього середовища на 25-30 %, а екологічний борг людства оцінюється в 4 трлн доларів. Враховуючи, що більшість проблем виникають значно пізніше причин, що їх викликали, ситуація довго не буде покращуватись навіть у разі негайного припинення негативного впливу на навколишнє середовище. У першу чергу це стосується стоншування озонового шару та зміни клімату.
Розвиток економіки — основна причина екологічних проблем. Охорона навколишнього середовища ситуацію не рятує, оскільки всіх вжитих заходів недостатньо, а щоб дійсно настав якийсь позитивний ефект, вони повинні бути глобальними. Причинами проблем є різке, і не завжди виправдане, збільшення витрачання ресурсів, створення зброї масового ураження, посилення нерівномірності у соціально-економічному розвитку між країнами, що розвиваються і розвиненими країнами, негативний вплив виробництв на навколишнє середовище і так далі.
Сьогодні проблеми природокористування і охорони навколишнього середовища провокують вже не тільки розвинені країни, але і динамічні держави. Наприклад, в 2007 році Китай вийшов на перше місце в світі по викидам СО2 в атмосферу (20,9 % світових викидів), на другому місці США з показником 19,9 %. Іншими великими забруднювачами стали Європейський Союз (11,3 %), Росія (5,4 %), Індія (менше 5 %).
Глобальне потепління
Підвищення середньої температури відзначається з сімдесятих років минулого століття. З початку XIX століття середня температура повітря зросла на 0,74 градуси за Цельсієм, приблизно дві третини цього значення припадають на період після 1980-го. Було встановлено, що на підвищення температур, зменшення кількості льоду і снігу на вічно замерзлих ділянках, підвищення рівня Світового океану і на деякі аномальні кліматичні явища (окислення океану, хвилі спеки, засухи) впливає діяльність людини.
Політика протидії включає пом’якшення процесу за рахунок скорочення викиду вуглекислого газу. Досягти цього можна за рахунок використання екологічно чистих джерел енергії та скорочення обсягів споживаного сировини, використання технологічних рішень, що сприяють зменшенню викидів (наприклад, створення підземних сховищ вуглекислого газу). Основними проблемами охорони навколишнього середовища у цьому відношенні є необхідність значних капіталовкладень, кліматичний скептицизм, ігнорування необхідності скорочення виробництва (оскільки це веде до економічних збитків) і так далі.
Кліматичний скептицизм
Основні проблеми охорони навколишнього середовища є значними і усвідомлюються більшістю населення, але разом з тим частина громадськості не довіряє науковими даними про глобальне потепління та результатами інших досліджень, пов’язаних з темою екології. Кліматичний скептицизм у багатьох країнах світу заважає політичним рішенням, спрямованим в першу чергу на запобігання глобального потепління. Виділяють трендовий скептицизм, тобто невизнання факту підвищення температур; атрибутивний, тобто невизнання антропогенного характеру зміни клімату; скептицизм щодо шкоди, тобто невизнання небезпеки глобального потепління. Це значна сучасна проблема охорони навколишнього середовища.
Озонові діри в атмосфері
Значного витончення озонового шару з другої половини двадцятого століття сприяло вплив антропогенного чинника у вигляді активного виділення фреонів. Вперше озонова діра діаметром більше 1000 кілометрів була виявлена в 1985 році над Антарктидою. Вчені встановили, що це посилює проникнення ультрафіолетової сонячної радіації. Це провокує збільшення смертності серед морських тварин і рослин, почастішання випадків раку шкіри у людей, пошкодження зернових культур.
У відповідь на дослідження був розроблений Монреальський протокол, що встановлює строки, протягом яких руйнують озоновий шар речовини повинні бути зняті з виробництва і виключені з використання. Протокол набрав чинності з початку 1989 року. Більшість країн замінили хлор – і бромом фреони іншими речовинами, не вступати в реакцію з озоном. Але в атмосфері вже накопичилося достатньо велика кількість руйнівних речовин, які будуть чинити негативний вплив ще десятки років, так що процес розтягнеться на довгі роки.
Незважаючи на обмеження, які встановив Монреальський договір, в деяких країнах (зокрема, азіатського регіону) викиди в атмосферу виробляються незареєстрованими виробництвами. Це значна проблема для екології та охорони навколишнього середовища. Встановлено, що джерела викидів знаходяться між Китаєм, Кореєю і Монголією, десь в Східній Азії. Екологи домоглися від китайських виробників визнання у використанні при виробництві заборонених речовин, але до відповідальності нікого залучити не вдалося.
Захоронення радіоактивних відходів
Відходи, які становлять небезпеку, повинні збиратися, модифікуватися і утилізуватися окремо від інших видів сировини. Перед початком утилізації такі відходи потрібно розсортувати за ступенем радіоактивності, форми і періоду розпаду. Надалі їх піддають обробці шляхом пресування і фільтрування, випарювання або спалювання, рідкі відходи фіксуються або остекловываются, поміщаються в спеціальні контейнери з потовщеними стінками з спеціального матеріалу для транспортування до місця постійного зберігання.
Проблемою охорони навколишнього природного середовища від негативного впливу радіоактивних відходів є нерентабельність цієї сфери з-за дорожнечі звернення з таким видом сировини. Для виробників стає економічно невигідно правильно утилізувати небезпечні відходи, так що вони просто викидаються на звалища або в стічні води. Це викликає забруднення літо – та гідросфери, що стає причиною зменшення біологічного різноманіття, осушення ґрунтів, зменшення площі лісів і сільськогосподарських угідь і так далі.
Можливість ядерної зими
Гіпотетичне радикальна зміна клімату в результаті ядерного зіткнення вважається реальною загрозою. Передбачається, що в результаті вибуху декількох сотень боєприпасів температура знизиться до арктичної. Теорія вперше була висловлена Р. Голіциним в Радянському Союзі і К. Саганом в Штатах, сучасні розрахунки та комп’ютерне моделювання показують, що ядерна війна дійсно може дати безпрецедентний кліматичний ефект, який можна порівняти з малим льодовиковим періодом.
Так, ймовірність ядерного удару є не тільки значною політичною, соціальною та правовою проблемою, а й проблемою навколишнього середовища в тому числі. США є єдиним на даний момент державою, який застосував ядерну зброю в реальних бойових діях, але експерти виходячи із сучасних умов та ситуації на міжнародній арені називають потенційними суперниками в ядерній війні не тільки сша, а й інші країни НАТО, КНР, КНДР. В Америці В даний час обговорюється можливість знищення ядерних об’єктів у Пакистані, Ірані і КНДР, а керівник Північної Кореї вже неодноразово погрожував нарощуванням ядерної програми. Проблемою є неготовність держав до співробітництва і реального, а не номінативного забезпечення миру.
Світовий океан: реальні проблеми
Охорона навколишнього середовища в Росії зачіпає проблеми Світового океану: води забруднюються нафтопродуктами, транспортування вантажів може закінчитися катастрофою судна, шкідливі речовини потрапляють у воду із-за стихійних катастроф (2007 року в Керченській протоці під час шторму затонули чотири судна, два сіли на мілину, отримали пошкодження два танкери, а збиток склав 6,5 млрд рублів), відбуваються витоку при видобутку з свердловин, небезпечним забруднювачем є стічні води, збільшення маси фітопланктону (цвітіння води) може загрожувати зниженням здатності екосистем до самостійного регулювання (у озері Байкал, наприклад, аномально розрослися невластиві водорості внаслідок великого збору очисними спорудами шкідливих хімічних речовин).
Глобальні заходи з порятунку Світового океану включають в себе:
Скорочення корисних копалин
За останні десятиліття викачали приблизно половину всієї виявленої людством нафти. Досягнення настільки високих темпів сприяли неймовірно швидкий розвиток техніки і природознавства. З кожним десятиріччям в двадцятому столітті збільшувався обсяг науково-дослідницької діяльності, постійно вдосконалювалися геофізичні методи і геологорозвідувальний процес, збільшувалася кількість вчених, що займаються подібними питаннями. Для багатьох країн нафта є стрижнем економіки, так що скорочення викачування не передбачається.
Видобуток і переробка корисних копалин є золотою жилою, так що багато підприємців просто не дбають про екологічну ситуацію в глобальному масштабі. Кажучи коротко, проблемою охорони навколишнього середовища в питанні скорочення корисних копалин є фактор втрати економічної вигоди. Крім того, видобуток ведеться з утворенням величезної кількості відходів виробництва, відрізняється значним техногенним впливом практично на всі геосферы. Саме на частку видобувної промисловості припадає понад 30 % викидів в атмосферу і понад 40 % порушених земель, 10 % обсягів стічних вод.
Енергетика та екологія
Пошук альтернативних джерел є одним з варіантів вирішення проблем навколишнього середовища. Енергетика робить негативний вплив на біосферу. Наприклад, при спалюванні палива виробляються речовини, які руйнують озонний захист, забруднюють грунти і водні ресурси, повільно сприяють глобальної зміни клімату, викликають кислотні дощі та інші кліматичні аномалії, у викидах ТЕС міститься велика кількість важких металів та їх сполук. Енергетика і проблеми охорони навколишнього середовища виявляються безпосередньо взаємопов’язані.
Вирішенням проблем є пошук і використання альтернативних джерел, у першу чергу сонця і вітру. При цьому значно скорочуються викиди шкідливих речовин. Крім того, значним фактором поліпшення екологічної ситуації є використання і поліпшення очисних пристроїв, економія електроенергії (в побутових умовах і на виробництві цього можна домогтися простими методами поліпшення ізоляційних властивостей споруд, заміною ламп розжарювання на світлодіодну продукцію і так далі).
Забруднення ґрунтів
Забруднення ґрунтів характеризується перевищенням природного регіонального фонового рівня вмісту в ґрунтах шкідливих хімічних речовин. Екологічну небезпеку становить надходження різних хімікатів та інших забруднюючих речовин з антропогенних джерел. Крім того, джерелами забруднення є комунальні господарства і промислові підприємства, транспорт, сільське господарство, поховання радіоактивних відходів.
Проблемою розвитку охорони навколишнього середовища є забезпечення охорони ґрунтів. Саме прагнення отримати від грунту найбільші її можливості призвело до деградації грунтового родючого складу. Щоб допомогти землі повернутися до природного балансу і природної рівноваги, необхідний контроль виробництва сільгосппродукції, промивка зрошуваних ділянок, закріплення ґрунтів шляхом кореневої системи рослинності, розорювання земель, смугове чергування культур, висадка захисних лісосмуг, мінімізація обробітку ґрунту. Доцільно використання тільки безпечних добрив та застосування природних методів боротьби з шкідниками.
У цій сфері теж є економічні проблеми охорони навколишнього середовища. Багато методи вимагають значних капіталовкладень. Держава забезпечує пільги і субсидії фермерам, які дотримуються правил охорони навколишнього середовища, але цього не завжди достатньо. Наприклад, щоб визначити реальну необхідність внесення добрив, потрібно попередньо провести хімічний аналіз ґрунту, а це дуже дорога процедура. Крім того, подібний аналіз проводиться далеко не кожній лабораторії — це інша проблема охорони навколишнього середовища. Коротко кажучи, щоб зупинити процес забруднення ґрунтів, потрібно не тільки приймати правильні заходи, але і забезпечувати їх на всіх рівнях (національному, але і місцевому).
Заходи з охорони природи
Охороною природи називається сукупність заходів по збереженню, раціональному використанню і відновленню природних ресурсів та природного середовища. Усі заходи в цій сфері можна розділити на природничі, економічні, адміністративно-правові та техніко-виробничі. Здійснюються ці заходи в міжнародному масштабі, загальнодержавному або в межах окремого регіону. На перших етапах формування уявлень про необхідність природоохоронних заходів вони робилися тільки на територіях з унікальними біосистемами. Надалі проблеми в області охорони навколишнього середовища посилилися, вимагали рішучих заходів, регулювання витрачання природних ресурсів в нормативно-правових актах.
У Росії перші комісії, які займалися охороною природного середовища, були створені після революції. Новий період активізації діяльності по охороні природи припав на 1960-1980 роки. Перше видання «Червоної книги» вийшло у світ у 1978 році. У переліку містилися дані про зникаючі види, які зустрічаються на території Радянського Союзу.
У 1948 році був створений Міжнародний союз охорони природи — неправительственное об’єднання, що включило велике державних і громадських організацій. Починаючи з другої половини двадцятого століття в цілому розгорнулося активне співробітництво у сфері охорони навколишнього середовища на міжнародному рівні. Проблеми обговорювалися в рамках Стокгольмської конференції, згідно з рішеннями якої була створена Програма ЮНЕП. Програма спонсорує розвиток сонячної енергії, проект з охорони боліт на Близькому Сході, комісія публікує звіти, велика кількість інформаційних бюлетенів та доповідей, розробляє екологічну політику, що забезпечує комунікації і так далі.
Екологічна політика
Екологічна політика, тобто певна сукупність намірів і принципів діяльності для досягнення цілей і завдань, поставлених екологічним планом, прагне до вирішення економічних і соціальних проблем охорони навколишнього середовища на глобальному, державному, регіональному, місцевому та корпоративному рівнях. Але розробка плану заходів — це далеко не все.
Проблеми енергетики та охорони навколишнього середовища, екології та економіки повинні вирішуватися на всіх рівнях. Так, якщо рядові виробники і домогосподарства не стануть дотримуватися основних пунктів національної екологічної політики на місцевому рівні, ніякого позитивного ефекту чекати не доведеться.
Можна виділити наступні методи екологічної політики:
Важливу роль у формуванні і насадженні екологічної політики для вирішення проблем охорони навколишнього середовища відіграє держава. На державному рівні координується діяльність усіх суб’єктів, проводиться контроль за дотриманням нормативно-правових актів у сфері охорони природи і так далі. Господарсько-економічні суб’єкти, у відповідності з нормативно-правовими актами, зобов’язані дбати про збереження природи, враховувати вплив процесу виробництва на навколишнє середовище, усувати можливі шкідливі наслідки. Політичні партії в рамках екологічної політики сприяють формуванню екологічної свідомості, розробляють власні стратегії і в разі перемоги на виборах реалізують їх на практиці. У прийнятті важливих для екології рішень також відіграють виняткову роль громадські організації.
Економіка і екологія
Економіка, екологічні проблеми та охорона навколишнього середовища — це взаємопов’язані компоненти. Величезний вплив на природу людина чинить саме в процесі господарської діяльності. При нераціональної діяльності наноситься збиток, який позначається на екологічній безпеці всього людства. При цьому основні шляхи вирішення проблем охорони довкілля безпосередньо пов’язані з необхідністю значних фінансових вкладень в розробки, наукову діяльність, моніторинг та контроль.
Для кожного існує свій перелік проблем. Економічні проблеми охорони навколишнього середовища численні: скорочення сільськогосподарських угідь, зниження ефективності виробництв, низькі умови праці, зниження родючості ґрунтів, збільшення кількості промислових відходів, відсутність поліпшень в умовах природокористування і так далі. Усуненням цих факторів займаються на державному рівні.
