Територія Австралії покрита пустелями приблизно на 40 %. Інша частина континенту також посушлива. Пов’язано це з кліматичними та географічними особливостями.
Пустелі Австралії поділяють на кілька типів: гірські, плайн, глинисті та інші. На кам’янисті пустелі доводиться близько 13 %, а на піщані – 32 %. На континенті кілька всесвітньо відомих пусток: Гібсона, Вікторія, Велика Піщана та ін.
Загальна інформація
Де знаходиться пустеля Гібсона? Розташована вона в штаті Західна Австралія і частково на Північній Території плоскогір’я Зведений (східна та центральна частина), з західної сторони обмежується хребтом Хамерслі. На цій території є кілька природних водойм – переважно солончакові озера. На південному заході розташована система дрібних водойм (озер), також протікає річка Каннінг і Офіцер. Сама пустеля розташована між солоним озером Дисаппойнтмент, яке є пам’яткою всього континенту, і озером Мак-Доналд.
Пустеля Гібсона (фото наводиться нижче) оточена двома іншими: Великий і Вікторією. Вважається, що ця територія з’явилася на тлі руйнування залозистого панцира, яке відбулося в стародавні часи.
У пустелі вкрай мало доріг і одне головне поселення – Варбуртон. Територія має хвилясту рівнинну структуру з наявністю острівних хребтів. Крім залозистого щебеню, зустрічаються піщані ділянки, місця з червоними дюнами і рівнинами. На території найбільше докембрійської породи.
Інформація в цифрах
Яку площу має пустеля Гібсона? Вона становить близько 1 55 530 кв. км. Територія розташована на висоті від 200 до 500 метрів над рівнем моря.
Клімат в пустки досить жаркий, січнева температура досягає +36 °С, а взимку не опускається нижче +16 °С. Середньорічна кількість опадів не перевищує 200 мм
Перші дослідники
Відкрили цю територію в 1874 році. Називали її тоді «величезною горбистій пусткою з гравію». І дійсно, майже вся територія пустелі вкрита щебенем і непридатна для землеробства.
Надалі її назвали на честь одного з членів першої експедиції – Альфреда Гібсона. Керівником походу був Ернест Джайлсом. Альфред ж загинув під час експедиції (1873-1874 роки), коли шукав воду і відокремився від основної групи. Про це людині не залишилося жодної інформації, крім короткого опису зовнішності.
У 1897 році Френк Хенн задався ідеєю знайти воду в пустелі. Дійсно, він знайшов її, і це було озеро Дисаппойнтмент. Але вода виявилася повністю непридатною до вживання, що стало величезним розчаруванням для дослідника. Адже він щиро вірив, що в пустелі є прісна вода, адже територія має безліч струмків.
Флора
Незважаючи на суворі умови, все ж в пустелі Гібсона можна зустріти рослинність, хоча і не так багато, як на інших частинах континенту. Тут дуже мало опадів, тому стан грунту дозволяє вижити дуже малій кількості рослин, до яких можна віднести: лободу, безжилковую акацію, спиніфекс (злак). Зустрічаються солянки і полин.
Для збереження мізерної рослинності і рідкісних мешканців на території пустки створений заповідник ще в 1977 році.
Фауна
Деякі види тварин змогли змиритися з суворими умовами проживання на території пустелі Гібсона. У цій місцевості проживають австралійські лежня, червоні кенгуру, ящірки-молох, смугасті кропив’яники, страуси-ему, сумчасті борсуки, миші. У пустелі можна зустріти кроликів і верблюдів, яких завезли європейці.
Близько солончакових озер птахи збираються у великій кількості, особливо після дощу. Це медососы, клинохвості орли, хвилясті папуги, австралійські великі дрохви і деякі інші види пернатих.
Однак багато з них перебувають на межі вимирання і не тільки через посушливого клімату, але через безконтрольного відстрілу браконьєрами. До категорії зникаючих видів потрапили навіть сумчасті борсуки, які колись заселяли близько 70 % всієї території континенту. Вони постраждали найбільше з-за свого красивого хутра. Проблема ще в тому, що пара тварин залишає після себе лише одного або двох дитинчат.
Населення
Для багатьох буде відкриттям, що в таких суворих умовах, які присутні в пустелі Гібсона в Австралії, живуть ще й люди. Це останні корінні жителі континенту – австралійські аборигени з племені Пинтуби. Вони аж до кінця минулого століття не йшли навіть на контакт з європейцями, повністю зберегли свій уклад життя, яким жили їх предки. Дивно ще й те, що аборигени використовують ці землі під пасовища.
З 1984 року плем’я перебуває під особливим захистом і пильною увагою дослідників.
Цікаві факти про представників тваринного світу
У пустелі Гібсона живуть унікальні тварини. Наприклад, червоні кенгуру є найбільшими представниками виду. Тварини можуть розвивати швидкість до 70 км/год, при середньої швидкості у решти представників з роду кенгуру до 20 км/год.
Ще одна унікальна тварина пустелі – ящірка молоха. Це невелике плазун, що досягає не більше 22 сантиметрів у довжину, а все його тіло вкрите гострими шипами. Ящірка змінює колір тіла в залежності від часу доби, вночі темніє, а вдень світліє. Вологу вона зберігає завдяки унікальним складкам на своїй шкірі. Вживає в їжу мурах.
Цікаві факти про людей
Найцікавіша і містична історія, пов’язана з пустелею Гібсона, відбулася в 70-ті минулого століття. У період, коли почалася найсильніша посуха, дослідник Вільям Песлн спорядив експедицію і відправився з водою до племені Манджилджара, яке не бажало контактувати із зовнішнім світом. Після довгого шляху народ племені був виявлений, і людей навіть вдалося умовити відправитися ближче до житлових поселень. У підсумку представники племені Манджилджара переселилися на околицю міста Уилуна, де живуть і досі.
В дорозі представники племені розповіли історію про закохану пару, яка була вигнана. По традицій цього народу, шлюби можуть полягати тільки між представниками різних родів, але Варрі і Ятунгке порушили його, за що й були вигнані. Природно, що вижити удвох на пустинній території практично неможливо, але все колись трапляється вперше. І пара поневірялася по пустелі близько 30 років.
Песлн після почутого спорядив нову експедицію і разом з одним із представників племені по імені Муджон відправився на пошуки. В результаті їм все ж вдалося відшукати пару. Їх доставили в передмістя Уилуна, де Варрі і Ятунгке об’єдналися зі своїм народом знову.
