Журналістика
Дослідники діяльності Василя Розанова відзначають, що його статті написано в незвичайному жанрі. Їх навряд чи можна було визначити до якогось конкретного стилю. В той же час це була стійка частина його творчості. Він постійно реагував на злобу дня. Філософ здійснює випуск настільних книг. У своїх творах він намагається відтворити «розуміння» у всіх різноманітних складнощі живої міміки усного мовлення. Саме цей жанр закріпився за ним, його праця завжди тяжіли до переживань. Остаточно оформився він до останнього твору.
Релігія у творчості
Сам Василь Розанов про себе говорив, що він «постійно викладає себе». Він відзначав, що все, про що він пише, в кінцевому підсумку так чи інакше сходить до Бога. Він вважав, що в той час як вся релігія світу індивідуальна, християнство стало особистим. Філософ надає кожному право вирішувати, але не те, яку конфесію сповідувати, це вже було вирішено ніколи, а питання укорінення особистості в спільній вірі.
Він вважав, що воцерквление неможливо зробити тільки через обряди таїнства. Необхідна щира переконаність, віра в те, що все тепер в його життя позначене відтінком релігійності.
Ставлення до бога і до церкви він розглядає крізь призму поняття про совість. Саме цього почуття він відводить роль роздільника в особистість на суб’єктивну і об’єктивну складову. Він розрізняє в питанні совісті два аспекти – ставлення її до Бога і ставлення до церкви.
Бог, з його точки зору, є Особистим нескінченним духом.
