Дивовижна, красива і талановита жінка, яка стала однією з найбільш яскравих і фантастичних знаменитостей світового балету свого часу, вона прожила довге, щасливе і надзвичайно насичене життя, подібно до сяючої зірки висвітила численні ряди вдячних слухачів і гарячих прихильників…
Дитинство
Майбутня австрійська танцівниця балету Фанні Эльслер, при народженні отримала від матері-золотошвейки і батька, який служив камердинером і особистим секретарем у знаменитого композитора Йозефа Гайдна, ім’я Франциска, з’явилася на світ 23 червня 1810 року в столичній Відні.
Фанні зростала надзвичайно активною, рухливою та обдарованої дівчинкою. Вже в свої сім років вона вперше виступила перед публікою, абсолютно очаровавшейся її щирим і живим танцем. Незабаром батьки, натхненні талантом дочки, віддали юну Франциску разом з її старшою сестрою Терезою на навчання в балетну школу “Бургтеатр”, розташованої в Хофбурзі, є зимовою резиденцією австрійських монарших династій Габсбургів і основним місцем перебування всього віденського цісарського двору.
Перше ж у біографії Фанні Эльслер виступ на сцені відбулося в 1824 році, в найстарішому оперному театрі Європи «Сан-Карло».
Вже тоді юна танцівниця була надзвичайно гарна і чарівна. До своїх же сімнадцяти років вона остаточно стала справжнім ідеалом краси і об’єктом наслідування для світських дівчат.
Юність
До свого повноліття Фанні Эльслер, крім витонченої привабливості, якою її щедро обдарувала сама природа, мала і неабиякими фізичними здібностями. Навіть після найважчих танцювальних па її дихання все так же залишалося рівним. Балерина була надзвичайно гнучкою, легкою і пластичною. Один з шанувальників її таланту згодом писав:
Стежачи за нею, відчуваєте якусь легкість, у вас виростають крила…
Крім перерахованого, танцівниця володіла рідким даром пантоміми, ще більше підсилює ефект від її виступів.
Коли юної балерини Фанні Эльслер виповнилося сімнадцять, вона остаточно підкорила рідну Відня і поїхала підкорювати Італії, після якої до її гарних ніг попадали Німеччина, Франція і Великобританія.
Эльслер ніколи не була класичної балетної танцівницею. Навпаки, її головною родзинкою були народні іспанські танці, а її танцювальні па, на відміну від повільного і плавного балету, були радісними, живими і складалися в основному з цілих серій маленьких, швидких і простих рухів, змушують тремтіти серця глядачів.
На сцені Фанні Эльслер уникала академічних правил і норм. Незабаром її стали вважати неперевершеною танцівницею балетних інтерпретацій таких народних танців, як качуча, мазурка, краков’як, тарантела і навіть російська танець.
До 1830 році Эльслер вже встигла стати однією з найбільш помітних і яскравих постатей в світі балету, остаточно підкоривши сцени Італії та Німеччини.
Розквіт творчості
У червні 1934 року танцівницю запросили у Велику паризьку оперу, один з найбільш відомих і значущих театрів опери та балету світу. Саме в Парижі Фанні Эльслер і знайшла свій творчий тріумф і справжню світову славу.
Ті роки були зовсім не простими для Франції, пересиченій кривавими чварами і політичними війнами. Однак з приїздом красуні Эльслер всі пристрасті на час вляглися, а гарячі погляди парижан все частіше стали звертатися на “володарку найкрасивіших у світі ніжок, бездоганних колін, чудових рук, гідну богині грудей і дівочої грації».
Перше ж виступ балерини на сцені Паризької опери у виставі “Буря” 15 вересня 1834 року справив ефект бомби, що розірвалася, і цей фурор розтягнувся на цілих шість років, протягом яких Фанні Эльслер продовжувала залишатися провідною танцівницею Опери.
У 1840 році балерина вирушила з дворічними гастролями по Сполученим Штатам Америки та Кубі, ставши першою європейською танцівницею, яка завоювала культурне життя цих країн. Навіть в Америці, для якої в той час балет був дивиною, Фанні мала приголомшливий успіх. Шанувальники її творчості в буквальному сенсі носили її на руках і осипали золотом.
Коронним ж і найулюбленішим у публіки номером Эльслер був запальний іспанський танець “Качуча”, який вона виконувала в балетній постановці “Кульгавий біс”.
Після повернення з Америки Фанні підкорила сцену Великобританії, а в 1843 році була навіть обрано почесним доктором хореографічних наук Оксфордського університету.
Особисте життя
Зворотна сторона творчого життя Фанні Эльслер була не менш насиченою. Ще в 1824 році, під час її виступів у неаполітанському театрі “Сан Карло”, вона познайомилася з сином короля Неаполя Фердинанда IV наслідним принцом Леопольдом Салернским, від якого згодом у неї народився син Франц.
Через п’ять років Эльслер прийняла залицяння видного політичного діяча, письменника і публіциста, а заодно і палкого шанувальника театрального мистецтва Фрідріха фон Генца.
Фон Генц був старше Фанні на цілих сорок шість років. До своєї молодої дружини він ставився з прихильністю навченого досвідом батька, і приділяв багато часу і сил на її освіту, виховання та навчання вишуканим світським манерам. У цілому цей шлюб можна було вважати досить вдалим для обох сторін, проте тривав він зовсім недовго – вже в 1832 році Фрідріх фон Генц помер.
Головною загадкою і таємницею особистого життя Фанні Эльслер стала її зв’язок з Наполеоном II, єдиним законним сином самого Наполеона Бонапарта.
Наполеон II
Наполеон Франсуа Жозеф Шарль Бонапарт, він же Наполеон II – король Римський, він же Франц – герцог Рейхштадтский, більше всього відрізнявся від інших нащадків відомих батьків тільки тим, що він був єдиним спадкоємцем імператора Наполеона Бонапарта. Молодому королю судилося прожити всього двадцять один рік, а Фанні Эльслер – стати його першою і останньою усмішкою.
Історія їхніх взаємин настільки загадкова і суперечлива, що відокремити правду від художнього вимислу сьогодні вже не представляється можливим. Як писали сучасники цієї пари, навколо Віденського королівського палацу в Хофбурзі розташовувався парк, в якому з настанням темряви спадкоємець імператора зустрічався з балериною Фанні Эльслер, в той час була замужем за Фрідріхом фон Генцем.
Так чи інакше, але і Наполеон II, і фон Генц померли в 1832 році, з різницею в один місяць. При цьому молодий король помер на місяць пізніше свого суперника, і за однією з версій його було отруєно. Відбулася між ними дуель, і впав чи фон Генц від руки Наполеона II, а сам спадкоємець від руки людей, що мстяться за смерть фон Генца, ми вже ніколи не дізнаємося…
Сама ж Эльслер після смерті свого таємного обранця вже не могла залишатися в Австрії. Не в силах виступати там, де назавжди закрилися очі Наполеона II, вона поїхала до Парижа.
Росія
У 1848 році, після закінчення всіх своїх тріумфальних турів по Європі та Америці, Фанні Эльслер несподівано приїхала в Росію, де протягом трьох сезонів блищала на петербурзьких і московських сценах.
Успіх і любов російських глядачів прийшов до неї після її ролей у балетних виставах “Мрія художника” і “Ліза і Колен”. Эльслер, якій на той час виповнилося майже сорок років, вдалося змусити публіку повірити, що героїні постановки всього шістнадцять.
Коли ж танцівниця показала свої коронні качучу, краков’як і особливо російську танець, популярність Фанні в Росії досягла рівня істерії.
Нижче на фото – Фанні Эльслер виконує качучу.
Під час її прощального виступу з балетною постановкою “Есмеральда” захоплені глядачі тільки після закінчення першого акту кинули на сцену близько трьохсот букетів. Після спектаклю ж шанувальники таланту балерини впряглися в її карету замість коней і довезли до дому.
Покидаючи Росію, зачарована наданим їй прийомом Фанні Эльслер присягнулася, що назавжди покидає балет і після прощального вистави в рідній Відні більше ніколи не вийде на сцену.
Закінчення кар’єри
Свою клятву балерина стримала.
Дійсно, повернувшись до Австрії в 1851 році, вона виступила з одним-єдиним виставою “Фауст”, після чого залишила сцену і стала жити звичайним життям світської дами, за великим рахунком закритою як для оточуючих, так і для колишніх шанувальників її блискучого таланту.
27 листопада 1884 року у віці 74 років велика танцівниця балету Фанні Эльслер пішла з життя.
Почавши свій тріумфальний шлях у світ балету з балетної школи “Бургтеатр”, розташованої в зимовій резиденції династії Габсбургів, балерина закінчила його неподалік від літньої резиденції цього монаршого роду – на Хитцингском кладовище міста Відня…
