Структурні елементи конфлікту: перелік

Кожній людині знайоме поняття конфлікту. У світі немає людей, які б жодного разу за своє життя ні з ким не посварилися. А вже побутові конфліктні ситуації, що виникають, як кажуть, «по дрібницям», часто і зовсім залишаються без особливої уваги, оскільки відбуваються постійно.

Мало хто, сварячись з близькими або колегами, лаючись з випадковими попутниками в громадському транспорті, замислюється про те, як саме подібні ситуації розвиваються, яким підкоряються закономірностям, з-за чого спалахують. Між тим, існує спеціальна наука, що називається конфліктологією, яка і вивчає ці специфічні ситуації.

Що за наука?

Це окрема дисципліна, що вивчає структурні елементи конфлікту. Іншими словами, ця наука розглядає всі аспекти розбіжностей, від моменту їх зародження до завершення.

Конфліктологія вивчає закономірності, властиві подібних ситуацій, причини їх виникнення та типи розвитку. Ця дисципліна зародилася в самому початку минулого століття, а одним з її основоположників вважається Карл Маркс.

Основні теоретичні підходи

Зрозуміти закономірності, згідно з якими по черзі змінюються структурні елементи конфлікту, неможливо без загальних теоретичних уявлень про подібних ситуаціях. В даній дисципліні основними прийнято вважати два теоретичних підходи.

У першому з них суть конфлікту визначається наявністю зіткнення різних думок, сил, явищ і іншого. Іншими словами, при першому підході розуміння терміна досить широко. В якості сторін, що беруть участь у даному разі можуть виступати будь-які сили, в тому числі й природні. Прикладом даного типу розвитку ситуації в звичайному житті може бути абсолютно будь-яка випадково спалахнула сварка.

Другий підхід визначає суть конфліктної ситуації як зіткнення протилежних цілей або інтересів. Прикладом даного типу може бути політична або ж наукова полеміка, зіткнення економічних інтересів.

Як можуть розвиватися розбіжності?

Крім загальних типів конфліктні ситуації і поділяються відповідно з характерними шляхами розвитку – соціальні та внутрішньоособистісні.

Соціальним вважається той конфлікт, який при своєму розвитку набув надзвичайно гостру форму. Виникає він, зрозуміло, в ході соціальної взаємодії сторін. Полягає така ж ситуація в протидії суб’єктів конфлікту, що може приймати будь-які форми, бути як відкритим, так і потайним.

Ядром соціальних конфліктних ситуацій є міжособистісні ворожі стосунки. Різниця між міжособистісними розбіжностями і соціальними достатня умовна, вона зводиться виключно до масштабами прояву і до того, як багато інтересів порушено в ході розвитку.

Внутрішньоособистісні колізії – ті, при яких опоненти як такі відсутні. Однак структурні елементи конфлікту в цьому випадку не відрізняються від виду соціального розвитку, просто виражаються інакше. В основі внутрішньоособистісного типу розвитку розбіжностей, як і при соціальному вигляді, лежить суперечність. При внутриличностном конфлікті відсутнє зовнішнє протидія кому-небудь. Але є внутрішні переживання і часто протидія особистості власним нахилам, бажанням або ж звичкам.

Визначення терміна

Конфлікт – це не що інше, як гранично гострий спосіб вирішення суперечливих ситуацій, в яких постають протилежності. Як правило, розвиток розбіжностей супроводжується явним або прихованим протидією між його учасниками.

Процес зародження і розвитку подібних ситуацій називається конфликтогенезом. Це явище являє собою діалектичний, тобто безперервний процес, характерний для еволюційної модернізації, розвитку соціальних реалій. Здійснюється дане явище безпосередньо через конфлікт, який служить йому своєрідним ядром.

Загальним визначенням поняття конфліктності є ситуація, за якої всі беруть участь сторони займають певну позицію. Вона несумісна з тією, яку займають інші сторони, або ж кардинально їй протилежна.

Структурні переліки елементів конфлікту можуть бути як конструктивними, так і деструктивними. Цим характеризуються також причини виникнення, прийняті форми і стадії розвитку.

Основні ознаки наявності коллизийной ситуації

Для того щоб охарактеризувати будь-яку ситуацію як конфліктну, необхідно переконатися в наявності трьох основних ознак. У тому випадку, якщо виділити характерні риси не вдається або ж вони відсутні, називати подію або явище конфліктним не варто. Наприклад, далеко не кожен суперечка, сварка або ж полеміка відносяться до даного типу соціальної взаємодії. Іноді розбіжності, особливо якщо люди прагнуть до їх обговорення і досягнення консенсусу, не мають негативного забарвлення.

У ситуації повинні бути присутніми наступні відмінні структурні елементи конфлікту:

біполярність;
активність;
суб’єкт.

Під біполярність розуміються опозиційність, протиставлення або ж інші різновиди суперечностей, як правило, взаємопов’язаних, що відносяться до одного предмета інтересів.

Активність в даному випадку – це свого роду боротьба з протилежною стороною. Приміром, у військових конфліктах – це безпосередні бойові дії, а у сімейних – від’їзд «до мами», подача документів на розлучення та інше. У розбіжностях, що спалахують між людьми всередині закритих спільнот, наприклад, у шкільному класі чи робочому колективі, активність нерідко приймає форму бойкотів, ігнорування.

Суб’єкт – це сторона конфлікту, як правило, його ініціатор. Однак, якщо сторона, на яку спрямована активність ініціатора, приймає відповідні кроки в тому ж психологічному ключі, то вона теж стає суб’єктом. Таким чином, для створення конфліктної ситуації соціального типу потрібно мінімум два суб’єкта, а для внутрішньоособистісного достатньо одного.

Структурна класифікація

Які компоненти складають повний перелік структурних елементів конфлікту? Відповідь на це питання починається з класифікації даних ситуацій.

Всі конфлікти підрозділяються за такими параметрами:

тривалість;
обсяг;
джерело виникнення;
кошти;
форма;
який чиниться вплив;
характер розвитку;
сфера протікання.

Це основні структурні елементи конфлікту, за допомогою яких можна дати повну характеристику будь-якій розглянутій ситуації і, зрозуміло, розібрати її і класифікувати. Кожен з перерахованих вище параметрів має і власну, характеризує його структуру.

Повний перелік структурних елементів конфлікту складають такі:

Сторони (учасники).
Умови.
Предмет.
Дії учасників.
Результат (результат).

Дуже важливо знати, що складає повний перелік структурних елементів конфлікту.

Класифікація за тривалістю

При класифікації по тривалості розбіжності бувають:

короткі розбіжності;
довгострокові;
разові;
повторювані;
затяжні.

До коротким конфліктних ситуацій можна віднести сімейну сварку, не має серйозного приводу, сварку. Наприклад, якщо подружжя посварилося з-за того, кому мити посуд після вечері або ж чия черга вигулювати собаку. Подібні ситуації не характеризуються наявністю глибокої підґрунтя, вони поверхневі і досить швидко себе вичерпують.

Довгострокові конфлікти відрізняються від коротких присутністю у сторін-учасників більш серйозних мотивуючих причин, які не дозволяють ситуації завершитися швидко. Як правило, приймають в такому конфлікті участь переслідують свої інтереси, діаметрально протилежні позицій іншої сторони. Прикладом може послужити будь-яка війна.

Разові конфлікти не мають тенденції повторюватися після того, як сторони з’ясують відносини між собою. Повторювані ж, відповідно, виникають із завидною періодичністю і досить часто за одним і тим же причин. Затяжні конфлікти – ті, які тривають довго і зазвичай не відрізняються постійною високою активністю учасників. Прикладом такої ситуації може стати ситуація в Секторі Газа.

Класифікація за обсягом

У відповідності з параметром обсягу розбіжності класифікуються так:

регіональні;
локальні;
глобальні;
особисті;
групові.

Під параметром обсягу розуміється як територіальне поширення, так і кількість учасників на різних рівнях.

Прикладом глобальної конфліктної ситуації є світова війна. А як приклад особистого конфлікту може виступати сімейна сварка. Однак якщо в ході з’ясування відносин подружжя залучають до конфлікту третіх осіб, припустимо, викликають міліцію або ж телефонують батькам, то ситуація вже стає груповий.

Класифікація по джерелу виникнення і використовуваних засобів

У відповідності з джерелом виникнення структурні елементи конфлікту коротко класифікуються так:

помилкові;
суб’єктивні;
об’єктивні.

Відповідно до що використовуються в ході розвитку ситуації засобами конфлікти поділяються на ті, в яких застосовуються насильницькі дії, і на ті, які протікають без подібних проявів.

Класифікація за формою

Відповідно до прийнятої формою розбіжності поділяються на:

антагоністичні;
зовнішні;
внутрішні.

Антагонізм у конфлікті – це вимушене взаємодія абсолютно непримиренних сторін. Під зовнішньою формою розуміється розвиток ситуації, при якій спостерігається взаємодія різних сторін, наприклад, людини і сил природи. Але зовнішнім розбіжністю може бути і те, що відбувається між людьми, проте винесено за межі займаної ними території або ж за межі кола інтересів. Внутрішня форма розвитку конфлікту – це взаємодія його учасників в межах об’єкта їх інтересів.

Класифікація за оказываемому впливу і характером розвитку

Поділ конфлікту у відповідності з даними характеризують параметрами досить просто. На суспільство конфлікти надають два види впливу – сприяють прогресу або ж, навпаки, гальмують розвиток. Ця характеристика, як і всі інші, застосовна до всіх абсолютно подібних ситуацій – від глобальних воєн до сімейних сварок.

У відповідності з характерними особливостями розвитку конфлікти можуть бути:

навмисними;
спонтанними.

Прикладом спонтанно розвивається ситуації може стати будь-яка випадкова сварка в громадському транспорті. А для навмисного типу розвитку потрібно усвідомлене бажання як мінімум одного суб’єкта і прикладання зусиль з його боку.

Класифікація по сфері протікання

Конфліктні ситуації можуть скластися в будь-якій із сфер життєдіяльності людини. Узагальнено за цією ознакою їх поділяють на наступні види:

виробничі або ж економічні;
політичні;
етнічні;
сімейні або ж побутові;
релігійні.

Характеристика структурних елементів конфлікту у відповідності з даними класифікаційним параметром доповнюється психологічними та юридичними аспектами.

Що розуміється під структурою коллизийной ситуації? Визначення

Кожна конфліктна ситуація володіє чіткою структурою. Під цим розуміється сукупність або ж поєднання ланцюга статичних компонентів, володіють стійкістю і складаються в єдине ціле – в конфлікт.

Структурні елементи соціального конфлікту являють собою своєрідний каркас ситуації. Якщо із загальної схеми розбіжності вилучити хоча б один структурний компонент, то ситуація тут же виявиться вичерпаним.

Узагальнений перелік компонентів

Які параметри складають повний перелік структурних елементів конфлікту? Відповідь вже наводився вище. Варто також згадати такі елементи:

Зона розбіжностей. Це предмет спору, факт або питання (один або кілька).
Уявлення про ситуацію. Кожен з учасників конфлікту складає своє уявлення про нього. Ці уявлення, очевидно, не збігаються. Сторони бачать справу по-різному — це, власне, і створює ґрунт для їхнього зіткнення.

Чим відрізняється організаційний конфлікт?

Відмінність цих розбіжностей від інших полягає в тому, що ситуація буває викликана специфікою діяльності організацій та її особливостями.

Серед таких конфліктів виділяються:

внутрішні або ж дисфункціональні;
зовнішні, міжорганізаційні;
позиційні, пов’язані з розколами в колективах.

Основні структурні елементи організаційного конфлікту не мають відмінності від інших. Особливістю є те, що в якості суб’єктів незмінно виступають керівники як вищої, так і середньої ланки і провідні фахівці.

Як правило, всі організаційні конфліктні ситуації виникають в рамках однієї з наступних систем:

організаційно-технологічна;
економічна;
мікро-соціальна.

Ці системи впливають на причини зародження конфліктних ситуацій в організаціях, але не на їх структурну сітку і закономірності розвитку. Іншими словами, конфлікт, що виник між різними організаціями або ж розвивається всередині однієї з них, буде підпорядковуватися тим самим закономірностям, що і всі інші.

Наприклад, виник в рамках економічної системи конфлікт може полягати у невдоволенні співробітників оплатою праці. В цьому випадку люди можуть влаштувати страйк, саботувати робочий процес або ж якось інакше виявити своє незадоволення. Ці дії є не чим іншим, як структурним проявом активності. Зрозуміло, завершенням або ж наслідком ситуації в розглянутому прикладі стане підвищення заробітної плати або ж звільнення невдоволених.