Логіка – одна з найдавніших наукових дисциплін. Її назва походить з грецької мови і буквально перекладається як «розум», «міркування», «думка». Ця дисципліна розуміється як наука про мисленні і здатності людини до міркувань, вмінню робити висновки.
Відноситься логіка до нормативних філософських наук. В її рамках вивчаються методи, форми і закономірності процесів мислення людей. Однією з головних завдань логіки є визначення шляху від отримання розумом інформаційної передумови до формування висновку.
Чим є логічна форма? Визначення
Як і для будь-якої науки, для логіки характерні власні поняття і терміни. Одним з таких понять є «логічна форма».
Що це таке? Під цим виразом розуміється зв’язок між окремими складовими частинами, що представляють зміст розумового процесу. Поняття логічної форми не є аналогом терміна «зміст думки». Форма не є чимось незмінним, назавжди пов’язані з єдиним варіантом змісту думки.
Якими можуть бути розумові процеси?
У загальній структурі мислення виділяються наступні форми логічного пізнання або ж операції:
- аналіз;
- порівняння;
- синтез;
- абстрагування;
- узагальнення.
Кожна з розумових операцій має власне значення і є необхідним компонентом діяльності розуму.
Детальніше про розумових процесах
Під аналізом розуміється складна розумова діяльність, в ході якої надійшла ззовні інформація розчленовується на складові елементи, які піддаються порівнянню і обмірковування.
Порівняння – це діяльність розуму, в ході якої виявляються моменти подібності та відмінності в розглянутих об’єктах. Саме в результаті цього процесу виникає класифікація, тобто первинна логічна форма теоретичного пізнання чого-небудь.
Синтез є розумовою діяльністю, протилежною за своєю суттю аналізу. Тобто протягом даного процесу з окремих, розрізнених частинок відтворено цілісне уявлення.
Під абстрагированием розуміється розумова діяльність, в результаті якої відокремлюються основні, суттєві елементи від вторинних, не володіють особливим значенням. Результатом даного процесу, як правило, стає формування понять про що-небудь.
Узагальненнями ж називають ті процеси мислення, завдяки яким відбувається об’єднання інформації, предметів або об’єктів за певними ознаками.
Якими можуть бути розумові форми?
Основні логічні форми, характерні для розумових процесів, це:
- судження;
- поняття;
- умовиводи.
Кожна з цих форм є гнучкою, тобто не володіє постійним вмістом.
Поняття та їх критерії
Поняття – це особлива логічна форма розумового процесу, яка може бути як абстрактного, так і конкретного.
Критеріями понять виступають:
- відносини розглянутих предметів або явищ;
- зв’язку між ними та іншими передумовами;
- істотні характеризують властивості.
Виражатися у мовленні поняття можуть як одним або кількома словами, так і довгими фразами.
Судження, умовиводи та їх критерії
Судженнями називають ті форми, яким притаманне відображення зв’язків у вигляді тверджень чи заперечень. Воно найбільш близьке за змістом до висновку. Логічна форма судження може бути як істинною, так і помилковою. Також судження є невід’ємним компонентом умовиводів.
Під умовиводом розуміється розумова діяльність, в якій людина приходить до певних висновків, грунтуючись на ланцюгу суджень. Логічні форми мислення, іменовані висновками, характеризуються такими критеріями:
- аналогія;
- дедукція;
- індукція.
Кожен з цих критеріїв, зрозуміло, володіє власними характеристиками.
Аналогія – це логічно обгрунтовані переходи від одного до іншого, в основі яких лежить наявність очевидної подібності. Дедукцією називається та логічна форма, при якій умовиводи слідують у напрямку від загального, цілісного, до окремого, конкретного елемента. Індукція – це зворотний процес, при якому думка прямує від частинок, деталей до загального і цілісного.
Що впливає на логічне мислення?
Процеси мислення підпорядковується логічним закономірностям, однак вони піддаються впливу з боку випробовуваних людиною емоцій.
Почуття і емоції впливають на розум надзвичайно сильну дію. Вони здатні повністю змінити ставлення до інформації, хід суджень і умовиводів і, звичайно ж, висновки, до яких вони призводять. Емоційна сторона людської натури підпорядковує собі розум, змушуючи його знаходити саме ті доводи і передумови, які відповідають випробовуваним почуттям, призводять спочатку до бажаних висновків. Це явище називається упередженістю.
Проте дія емоцій на розум далеко не завжди стає негативним. Почуття не лише заважають людям міркувати розсудливо, часто вони, навпаки, стимулюють розум. Емоційна сторона людської натури надає розумової діяльності цілеспрямованість, напруженість, допитливість, гостроту та багато інших якості. Наприклад, якщо мова йде про необхідність винаходу лікарського препарату, то людина, відчуває особисту зацікавленість, доб’ється великих успіхів, ніж той, чиї емоції не роблять впливу на розум.
Таким чином, емоційна складова настільки ж необхідна для здійснення продуктивного розумового процесу, як і логічна.
Є форми у висловлювань?
Форми логічних висловлювань – це те, в якому вигляді озвучуються думки, судження, умовиводи, висновки. Даний термін використовується не тільки у філософії, психології та соціальних науках, але і в математиці та інших.
Основна характеристика даних форм полягає в тому, що їх можна розглядати у відриві від безпосереднього змісту думок, міркувань або ж висновків. Іншими словами, будь-яке висловлювання, як проста, так і складна, можна представити у вигляді формули складових доданків.
Іншими словами, будь-яке висловлене вголос умовивід, затвердження або міркування мають унікальне зміст, але бувають одягнені в однакову форму, не змінюється в залежності від суті думки. Форма, якою користується людина для того, щоб донести результати своєї розумової діяльності до інших членів суспільства, існує абстрактно від змісту вимовних або записуваних слів, символів.
В якості прикладу можна навести аналогію з цукерками, загорнутими в фантики. В одну і ту ж обгортку можна помістити абсолютно різні солодощі – шоколад, карамель, цукерки, батончики, помадки і так далі. Однак властивості фантика не зміняться від того, яку саме цукерку в нього загорнутий.
Про закони логіки
Певні закономірності властиві кожної з існуючих наук і, зрозуміло, логіка не є винятком.
До її основним закономірностям відносять наступні:
- тотожність;
- відсутність суперечності;
- виняток;
- достатня підстава.
Під законом тотожності в філософських дисциплінах розуміються схожість, логічний взаємозв’язок. Постулат про відсутність протиріч стверджує, що дві і більш різноманітні за змістом думки не можуть бути одночасно істинними. Іншими словами, вірним буде тільки одне міркування, інші виявляться помилковими.
Закон виключеного третього логічно продовжує правило, що свідчить про відсутність протиріч. Його суть полягає в тому, що оскільки суперечать міркування не можуть бути одночасно вірними, помилкове потрібно виявити і виключити. Закон достатньої підстави свідчить про те, що будь-яка, доведена, обґрунтована і аргументована думка є істинною.
У чому полягає значення логіки?
Не існує жодної непотрібної наукової дисципліни. У кожної з них є власне значення, всі вони займають свою нішу. Звичайно ж, логіка не є винятком.
Значення цієї наукової дисципліни безпосередньо залежить від того, в якій галузі вона застосовується в якості інструменту. Логіка використовується в математичних науках, соціальних і психологічних, лінгвістики та педагогіки, в багатьох інших областях. Просто кажучи, логіка присутня скрізь, де є місце для розумової діяльності.
Але застосуванням в якості інструменту, підмоги в різних наукових дисциплінах, її значення не обмежується. Вивчення логіки як самостійного предмета сприяє:
- розвитку розумових здібностей;
- вміння точно і ясно викладати, доносити до інших свої міркування;
- здібності відрізняти істину від брехні;
- формування звички до самостійного аналізу надходить ззовні інформації.
Логіка необхідна для ведення дискусій або спорів, осмислення подій, що відбуваються, розробки наукових теорій і багато чого іншого.
