“Скільки мов ти знаєш – стільки разів ти людина” – так говорив Антон Чехов. І суть цієї фрази до кінця розуміє далеко не кожна сучасна людина. У нашому світі поступово почали “падати стіни” між країнами і культурами – ми можемо вільно подорожувати, знайомитися з новими людьми, які говорять на абсолютно інших мовах і вивчати їх. Пізнаючи новий тип мовлення, ми відкриваємо для себе новий світ, стаємо іншими, починаємо інакше мислити. Чому це так? Змінюється наше мовне свідомість. Про те, що це таке і наскільки важливу роль даний психолінгвістичний процес відіграє в житті людини, ми зараз і поговоримо.
Вступ
Народжуючись у певній країні і з перших місяців свого життя слухаючи мову батьків, ми сприймаємо її як рідну. Ми вчимося повторювати звуки, які їй притаманні, поєднання букв, її унікальні слова. Кожне слово, навіть найпростіше, моментально відбивається у нашій свідомості у вигляді предмета або явища, символом якого воно є. Тобто, почувши “диван”, ми тут же малюємо в голові затишне містечко біля телевізора або каміна, на якому можна повалятися, а слово “цунамі” викличе тривогу, змусить уявити собі величезну хвилю, яка насувається.
Якщо ж ці слова в такому вигляді почує іноземець, вони не стануть для нього причиною тих чи інших переживань і “малюнків” в уяві. Але почавши вивчати російську мову, він поступово почне пов’язувати наші слова передусім зі своїми, які означають те ж саме, а лише потім, подолавши цю призму, розуміти їх справжнє значення. Коли ж іноземець перебереться в Росію і буквально перейметься нашою мовою і культурою, почне думати російською, для нього ці слова стануть такими ж яскравими, як і для нас з вами. Але є одне “але” – його рідні назви цих предметів і явищ також залишаться для нього яскравими лінгвістичними символами, тому в голові сформується якась подвійність. Це буде означати, що його мовна свідомість тільки що поділилися надвоє, тим самим стало багатше і багатогранніше.
