З незапам’ятних часів люди намагалися проникнути в таємний сенс своїх нічних видінь. На основі багаторазового зіставлення їх сюжетів з подальшими подіями реального життя вироблялася традиція тлумачень, закладена в основу своєрідного літературного жанру, що включає в себе складання сонників. Магія в них мирно уживається з результатами наукових спостережень. Тому твори подібного роду завжди користувалися популярністю у людей з різним розвитком в інтелектуальному плані.
Тлумачі з берегів Нілу
Стародавній сонник, що потрапив у руки сучасних вчених, був створений в Стародавньому Єгипті. Він датується початком двохтисячних років до н. е. Сонник являє собою доволі розлогий твір, що містить у собі докладний виклад 200 снів з описом подальших подій в житті побачили їх людей. Крім того, у ньому можна знайти рекомендації, що стосуються магічних ритуалів, що захищають від підступів злих духів.
В уявленні людей тієї епохи, поринаючи в сон, чоловік відчиняв двері в інший світ, через яку в реальне життя могли проникнути самі небажані гості. У цьому прадавньому соннику магія представлена як невід’ємна частина людського світовідчуття, в якому реальне тісно переплітається з плодами його власної фантазії.
Засновник нового літературного жанру
Наступним з дійшли до нас творів, що висвітлювали цю досить туманну тему, був трактат, написаний грецьким філософом Артемидором Далдианским, які жили в II столітті. У п’яти самостійних книгах, які склали його сонник, магія, хоч і не повністю, але вже відокремлена від реального життя.
Так, автор підрозділяє на звичайні сновидіння, викликані природними причинами, наприклад, денними враженнями, і провісні, послані людині богами. Саме в них, на думку філософа, містилися передбачення, що стосуються людських доль. Це твір, іменоване «Онейрокритикой» (ониромантией прийнято називати пророкування майбутнього за снам), стало теоретичною базою для багатьох наступних поколінь тлумачів. Воно визнано класикою цього літературного жанру.
Сонники та чорна магія
В епоху Середньовіччя відношення церкви, а відповідно і всього суспільства до спроб тлумачення снів і прогнозування на їх основі майбутнього було вкрай неоднозначним. Оцінки, що даються цьому явищу святими отцями, що простягалися від різкого осуду, що межує із звинуваченнями в чаклунстві, до явно вираженого співчуття.
Пояснюється це, насамперед, тим, що, згідно з канонами християнського віровчення, свою волю, а значить, і майбутні долі світу Господь відкриває в снах лише вузькому колу обранців. Інші бачення вважаються породженням диявола. З цієї причини сонники, магія і чаклунство розглядались як явища одного порядку. Багато тлумачі були звинувачені у зв’язках з нечистою силою. Вони закінчили свої дні на вогнищах інквізиції.
Реабілітовані тлумачі снів
Протягом XIII століття під впливом видатних західноєвропейських теологів і філософів Фоми Аквінського і Альберта Великого картина багато в чому змінювалась. Засудження спроб передбачення майбутнього на основі нічних видінь закрилося досить терпимим ставленням до них з боку церковних і світських властей.
Відзначається, що саме в цей період набула широкого поширення, поряд зі складанням сонників, магія чисел — паранаука, заснована ще Піфагором (див. ілюстрацію вище), який стверджував, що кожне з них має своє містичне значення. У сучасному світі це вчення також знайшло собі місце, змінивши лише колишню назву на більш сучасне — нумерологія.
Лікування, подсказанное снами
Тоді ж, в епоху Середньовіччя, у різного роду цілителів було прийнято на підставі снів, побачених пацієнтом, визначати як діагноз, так і методику лікування. В якості теоретичного керівництва ними використовувалася праця іспанського лікаря і алхіміка XIII століття Арнольда де Вилланове («Солеранский кодекс здоров’я»).
У ньому автор, поряд з викладенням ряду природних методик лікування, докладно викладав способи полегшення тілесних страждань на основі таємних вказівок, що містилися в нічних видіннях. Таким чином, в його трактаті, має багато рис сонника, магія йде рука об руку з результатами наукових досліджень.
В ногу з часом
Серед жителів Європи черговий сплеск інтересу до тлумачень нічних видінь відзначався в середині XVIII століття. Він був обумовлений входили тоді в моду навчаннями астрологів. У цей період магія сонники стала витіснятися псевдонауковими, але зовні вельми переконливими міркуваннями про впливи тієї або іншої фази Місяця на людські долі. Відповідно до числа найважливіших чинників, що визначали таємне значення сну, поряд з його сюжетними особливостями, увійшов і період, коли його побачили.
Давно помічено, що на фоні війн і різного роду соціальних потрясінь, коли втрачається відчуття грунту під ногами, попит на провісників, пророків значно зростає. Так сталося і в епоху Наполеонівських війн, які охопили Європу на початку XIX століття. У всіх країнах, включаючи Росію, книжковий ринок був завойований своєрідним бестселером під назвою «Сонник Данила», авторство якого приписується відомому містику IV століття Артемидору Дальдианскому. Особливість твору полягає в тому, що там вперше представлений алфавітний перелік найбільш поширених сюжетів сновидінь з їх всебічним тлумаченням.
Прийнято вважати, що саме цей трактат надихнув знаменитого Мартина Задеку на створення сонника, який здобув надзвичайну популярність в Росії і став, за свідченням А. С. Пушкіна, настільною книгою його безсмертної героїні Тетяни Ларіної. З цим твором пов’язана і встановилася на початку XIX століття мода на ворожіння по сонникам. Магія та окультизм, тимчасово втратили свої позиції, з його появою знову заволоділи умами читачів. У Росії знайшлося чимало наслідувачів Задеки, безперебійно забезпечували книжковий ринок цим вкрай затребуваним товаром. У ті роки почався новий виток повального захоплення магією і сониками.
У сні та наяву
Незважаючи на всі глобальні потрясіння, що обрушилися в XX ст. на людство, цей період світової історії став епохою надзвичайно бурхливого науково-технічного прогресу, яка торкнулася всіх аспектів життя. Не обійшов він стороною і ті області, які раніше вважалися прерогативою окультистів. Вже на початку століття надбанням читачів стали праці двох авторитетних учених, які спеціалізувалися в області психіатрії, американця Густава Міллера і його колеги з Австрії Зигмунда Фрейда.
Обидва автора простежували зв’язок між образами, які відвідали людини уві сні, і його психологічним станом. Саме аналіз людської психіки, що отримав своє відображення у нічних мареннях, дозволяв їм будувати прогнози, що стосуються обставин подальшого життя. Новизна займаній ними позиції полягала в твердженні, що доля людини будується їм самим на основі індивідуальних особливостей, а сни виконують лише інформативну функцію.
