Новий час і сучасність
На рубежі XVII-XVIII ст. центральною фігурою національної визвольної боротьби стає Ісраель Орі, активно шукав союзників в Росії і Західній Європі. У 1722 році піднімається повстання проти перських влади.
Ключовим моментом Нового часу стає приєднання Східної Вірменії до Росії, яке відбулося на початку XIX століття. В середині цього століття починається активний підйом вірменської суспільно-політичної думки, посилюється національний рух. Після підписання Сан-Стефанського світу в 1878 році, що ознаменував закінчення війни між Росією і Османською імперією, гостро постає вірменське питання. Він стосується вірменського населення Османської імперії, які бажає незалежності, визнання своїх прав і свобод.
Було дано ряд дипломатичних обіцянок, які так і не були виконані з боку турків. Це призвело до активізації протестних настроїв. У відповідь в 1894-1896 рр. султаном Абдул Гамидом II були організовані масові вбивства, жертвами яких, за різними оцінками, стали від 50 до 300 тисяч осіб.
У частині Вірменії, що входила до складу Російської імперії, становище було незрівнянно кращим. Але і тут в кінці XIX століття виникли проблеми, спочатку пов’язані з прийняттям антіармянскіх політичних заходів. Етнічним вірменам заборонялося займати вищі державні посади, школи закривалися, вірменська історія виключалася з навчальних програм. Трагічним подією в житті країни стала Перша Світова війна. Влада Туреччини здійснили геноцид вірмен, в ході якого загинули від одного до півтора мільйонів чоловік.
Після розпаду Російської імперії було проголошено незалежне Вірменське держава. У 1920 році в цих районах була встановлена радянська влада. У 1920-1940-ті роки вірмени постраждали від сталінських репресій. Передова інтелігенція була репресована, тисячі людей депортовані в Середню Азію.
У 1965 році події в день пам’яті 50-ї річниці геноциду вірменського народу привели до багатотисячних несанкціонованим народним мітингів. Тоді ж з’явилися перші підпільні антирадянські організації, які стали виступати за незалежність.
У 1991 році за результатами всенародного референдуму була проголошена незалежність Вірменії від СРСР, був відновлений суверенітет. Першим президентом країни в тому ж році був обраний Левон Тер-Петросян.
У сучасній історії Вірменії велику роль зіграв Карабахський конфлікт. Ще в 1988 році вірмени об’єдналися навколо ідеї приєднати Нагірний Карабах, який на той час входив до складу Азербайджанської РСР. Після цього в азербайджанському місті Сумгаїт відбулися вірменські погроми, жертвами яких стали десятки людей. У вересні 1991-го Нагірний Карабах оголосив про власну незалежність. У тому ж році Карабахський конфлікт переріс у повноцінне військове протистояння, яке тривало до травня 1994 року. Воно завершилося перемогою вірменської сторони, вірменські сили встановили контроль над частиною території Нагірного Карабаху.
В даний час президентом країни є Армен Саркісян, прем’єр-міністром – Нікол Пашинян.
