Невелике українське містечко отримав широку популярність на пострадянському просторі завдяки своїм трудовим досягненням. Населення Горлівки більше 100 років в основному працювали на вугільних шахтах і виробництвах, пов’язаних з обслуговуванням видобутку вугілля. Зараз місто (по термінології України) відноситься до ОРДЛО (Окремі райони Донецької і Луганської областей) і контролюється невизнаної Донецької народною республікою.
Загальна інформація
Місто розташоване в північно-східній частині Донецької області на відстані 50 км від обласного центру. Знаходиться на пагорбі (західних відрогах Донецького кряжа). Загальна площа території становить 422 км2. По населеному пункту протікає 29 річок басейну Азовського моря. Тут розташовується основний вугільний басейн України і Східної Європи.
Зараз за міськими околицями проходить лінія, що відокремлює протиборчі сили на Донбасі.
А заснований цей населений пункт був у 1867 р., спочатку він був селищем Корсунь, у 1869 р. отримав сучасну назву.
Названо було селище на честь Петра Миколайовича Горлова, гірничого інженера, обустраивавшего перші шахти в регіоні. Офіційно Горлівка отримала статус міста тільки в 1932 році. Офіційна чисельність населення Горлівки складає близько 260 тисяч чоловік (за станом на 2018 рік). Однак фактично проживає тут значно менше людей, за деякими оцінками в місті постійно проживає близько 150-180 тисяч осіб.
Підстава
Перші відомі поселення на території сучасної Горлівки з’явилися ще в XVII столітті. Тоді на берегах місцевих річок були побудовані хутора запорізьких козаків і селян-утікачів. У 1795 році у двох селах – Государів Байрак і Зайцево (зараз вона знаходяться в межах міста) проживало 6 514 осіб. На початку XIX століття утворюється кілька нових населених пунктів, які заселяють переважно селянами з Харківської області. В цей же час в регіоні відкрили перші родовища вугілля, і місцеве населення почало розробку кустарним способом.
Тільки після початку будівництва залізниці та відкриття залізничної станції тут офіційно з’явився селище Корсунь, пізніше перейменований в Горлівку. В цей же час почалося промислове освоєння вугільних родовищ, побудовані дві шахти, облаштовані під керівництвом Петра Миколайовича Горлова. У наступні роки почалася видобуток на родовищі антрациту, відкритому в 1889 році.
Кращі часи
У радянські роки прискорено почалося збільшення видобутку вугілля, місто забудовувалося і розростався. У 1939 році населення Міста становило 181 тисячу осіб. У наступні роки радянською владою були побудовані або укрупнені дев’ять шахт, кілька машинобудівних підприємств і найбільше на Україні хімічне підприємство “Сєвєродонецьке об’єднання Азот”, зараз це концерн “Стирол”.
У пострадянський час більшість шахт було закрито, як і багато промислові підприємства. У 2001 році населення Горлівки налічувало 289 872 осіб. У наступні роки чисельність жителів міста скорочувалася з-за міграційного відтоку, з 1989 по 2013 роки зниження склало цілих 16%.
В останні роки
Населення Горлівки (Донецька область) 2-3 роки тому становило близько 267 000 жителів. На 1 квітня поточного року в місті проживало 263 214 осіб (згідно з даними ГлавСтата ДНР). Однак фактично тут проживає значно менше, про що свідчать напівпорожні вулиці і покинуті будинки. За деякими підрахунками з початком бойових дій і втратою контролю України над цим населеним пунктом його покинули близько 30% місцевих жителів.
Люди виїхали в інші міста України і Росії з метою отримання постійного місця проживання. Багато горлівчани через брак робочих місць і низької оплати праці виїхали на заробітки за кордон, де і проживають зараз більшу частину часу. Зараз населення міста Горлівки складає близько 150-180 тисяч осіб.
Значно знизилася народжуваність в місті – за перший квартал 2018 року народилося всього 245 дітей. У минулі роки В Горлівці в середньому реєстрували 45 новонароджених в тиждень (зараз – 17). Показники смертності за останні роки змінилися незначно. Крім того, збереглася тенденція останніх десятиліть, коли молодь виїжджає на навчання або заробітки і не повертається додому, тому населення не тільки зменшується, але і старіє. Точних статистичних даних щодо того, скільки мешканців покинуло місто не знайдено.
