З часом людство почало розуміти, що жити в союзі набагато легше і безпечніше, ніж порізно. Поступово роз’єднаність народів стала змінюватися співпрацею і злиття в єдині держави. Вони представляли собою раніше клаптеві ковдри, долали феодальну роздробленість. Пізніше стали формуватися масштабні альянси, країни стали входити в блоки, щоб забезпечити собі безпеку і процвітання. Ступінь і якість інтеграції росли.
Вже до кінця XX століття на території Європи можна було спостерігати одне з найбільш сильних і впливових економіко-політичних об’єднань у світі – Європейський союз. Це складне об’єднання з точки зору його структури: структура інститутів ЄС дуже розгалужена і може здатися досить заплутаною.
Що таке ЄС?
Європейський союз (або скорочено ЄС являє собою інтеграційне об’єднання на території Європи, яка на даний момент входить 28 держав. Воно займає площу в 4,3 млн км2, на якій проживає трохи більше 500 млн чоловік. Офіційно ЄС з’явився в 1993 році після підписання роком раніше 12 державами Маастрихтського договору. Історія євроінтеграції, однак, почалася набагато раніше. На даний момент Європейський союз вважається єдиним міжнародним утворенням, якому вдалося досягти 4 ступені інтеграції, тобто створення повноцінного економічного союзу.
Економічний аспект
Європейський союз також відіграє важливу роль у світовій економіці, вносячи у ВВП всього світу свою частку в 23%. В рамках самого Євросоюзу був створений спільний ринок з метою полегшення торгівлі, переміщення товарів і послуг між країнами-учасницями. Держави ЄС відрізняються стабільними темпами економічного розвитку і великими масштабами експорту та імпорту. Найбільш економічно розвинутою країною Євросоюзу за багатьма показниками можна визнати Німеччину.
Єдиною валютою з 2002 року служить євро, але на території не всіх 28 держав, а тільки 19, оскільки саме така кількість входить в єврозону. Політичне та економічне функціонування союзу можливо завдяки діяльності 7 інститутів ЄС. Однією з найголовніших цілей, поставлених перед Євросоюзом, є продовження процесу регіональної інтеграції.
Історія становлення
Підписання Маастрихтського договору – це далеко не перша щабель драбини, по якій пройшовся процес євроінтеграції. Подібні настрої і тенденції об’єднання спостерігалися в європейському суспільстві ще до Другої світової війни, які втілилися в русі панъевропеизма. Офіційною датою початку інтеграції став 1951 рік – рік підписання Паризького договору. Тоді країнами Бенілюксу був заснований ЄОВС – економічна організація, яка ставила своєю метою спільного виробництва вугілля та сталі. Пізніше, в 1957 році, з метою розширення економічного співробітництва було утворено ЄЕС і “Євратом” шляхом підписання Римського договору.
У 1967 році ці три регіональні організації були об’єднані під керівництвом Європейської комісії і Ради ЄС. Вони стали першими в системі інститутів ЄС. Шість років потому відбулося перше розширення Євросоюзу: до нього увійшли Данія, Ірландія та Великобританія. У 1981 році приєдналася Греція. Чотири роки потому в Європі була створена Шенгенська зона, яка скасувала на своїй території паспортний контроль між країнами-учасницями. У 1986 році в ЄС вступає Греція. З 1995 по 2013 рік проводиться декілька розширення Євросоюзу, до нього примикають 16 держав. В цей проміжок часу в обіг входить євро – в 1999 році утворена Єврозона.
Інститути, органи і установи в ЄС
Перші інститути на території Європи в рамках союзу почали свою діяльність ще в 60-х роках XX століття. З часом їх кількість збільшувалася і на даний момент просуванням ідей і цінностей Євросоюзу, забезпеченням його функціонування займаються сім інституційних і близько двадцяти неиституциональных органів. Лісабонський договір між державами-членами ЄС, який набув чинності в 2009 році, ознаменував появу Договору про Європейському союзі. Він не тільки регулює внутрішню і зовнішню політику, законодавство Євросоюзу допомогою прописаних у ньому принципів, але також і виділяє інститути, відповідальні за здійснення цієї діяльності.
Під інститутами та органами ЄС маються на увазі ті органи Європейського Союзу, які відповідальні за виконання ключових завдань, поставлених перед ним у регіональних і світових масштабах. Права інститутів відзначені і закріплені в Договорі про заснування ЄС, підписаної в 1957 році. Не варто плутати сім інститутів з агентствами ЄС, оскільки останні є децентралізованими органами, що мають свої власні завдання. До даних органів можна віднести Європейські агентства з навколишнього середовища, безпеки продуктів харчування, лікарських засобів та інші. Всього ж їх налічується більше двадцяти.
Європейський парламент
Він у сукупності з Радою ЄС являє собою законодавчу гілку влади. Будучи одним з найбільш важливих інститутів ЄС, в його руках знаходиться законодавча влада в рамках всього об’єднання. У парламенті місць розрахований на 750 депутатів, які мають право голосу, і одне місце для голови, який таким не має. Вони представляють інтереси своєї держави і захищають свої погляди через політичні фракції. У парламенті більше половини місць належать двом найбільш сильним фракціям: народної партії та альянсу соціалістів і демократів. До 1979 року депутатів обирали національні держави, тепер же – громадяни Європейського союзу. Кожні п’ять років список депутатів оновлюється.
До ключових завдань Європейського парламенту можна віднести формування бюджету Євросоюзу. Суттєва частка бюджету (близько 40%) йде на здійснення спільної аграрної політики. Також парламент має законодавчими і контролюючими функціями. Перша виражається у прийнятті законів і різних директив, вирішенні питань правового регулювання. Друга – в контролі Європейської комісії. Він може прийняти або відхилити результати скликання депутатів, а також має право призначити голову Єврокомісії.
Європейська рада
Він був заснований в 1974 році з ініціативи президента Французької республіки. В раду входять усі глави країн-учасниць Євросоюзу та їхні уряди. Також у ньому необхідно присутні голови Європейської комісії і, відповідно, голова самого Європейської ради. Їм, за станом на 2018 рік, є Дональд Туск. Рада збирається для обговорення нагальних завдань досить часто – близько чотирьох разів на рік і частіше.
Ключовим завданням одного з основних інститутів ЄС в особі Європейської ради є вироблення стратегії розвитку всього інтеграційного об’єднання. Вона проявляється, насамперед, у забезпеченні конкурентоспроможності європейської економіки, а також в просуванні ідеї подальшої євроінтеграції в політичних аспектах. Європейська рада приймає найважливіші для Євросоюзу рішення, вони мають вигляд планів. Так, наприклад, знаменита Лісабонська стратегія була вироблена саме їм.
Рада Європейського союзу
Даний інститут і орган ЄС не варто плутати з Європейською радою, так як вони мають зовсім різні права, завдання, різну структуру. В руках Ради ЄС нарівні з Європейським парламентом знаходиться законодавча влада. Також він відповідальний за проведення грамотної зовнішньої політики, забезпечення внутрішньої безпеки всього об’єднання. В його силах відхилити більшість внесених правових актів.
Що ж стосується складу, Рада ЄС входять представники країн-учасниць, а не тільки голови, але і члени урядів на посаді не нижче міністра. Час від часу Рада збирається з глав держав. Він займається вирішенням тих питань, по яких не було досягнуто рішення або компромісу в робочих групах, а потім і в Комітеті постійних представників. Голосування проходить за принципом кваліфікованої більшості. У ньому беруть участь представники держав-членів ЄС, по одному від кожної країни.
Європейська комісія
Як вищий керівний орган Єврокомісія розпочала свою роботу на самому початку зародження Євросоюзу – в 1951 році. З тих пір його функції значно змінилися. У класифікації інститутів ЄС він являє собою виконавчу гілку влади і відповідальний за здійснення контролю щодо ефективності виконання рішень, запропонованих Радою ЄС та Європейським парламентом. У неї входять 28 членів – по одному комісару від кожної країни Євросоюзу. Кожен з них забезпечує продуктивність роботи органу та просуває цінності держави, від якого був відправлений.
На плечах комісії лежить також відповідальність щодо підготовки законопроектів – він зобов’язаний виконати їх у разі, якщо вони схвалені представниками законодавчої влади. Вона несе за собою і дипломатичні функції, забезпечуючи співробітництво Євросоюзу з іншим світом. Ключова особливість Єврокомісії полягає в тому, що тільки цей орган має право подавати законопроекти Європейського парламенту. Основний фокус комісії зазвичай спрямований на економічну сферу.
Суд Європейського союзу
Будучи заснованим ще в 1952 році, зараз він є інститутом ЄС, який представляє собою судову гілку влади. До його складу входить вища ступінь європейської судової системи, безпосередньо суд. Далі по спадній випливає трибунал, а за ним спеціалізовані трибунали. Всі ланки судової системи можуть виступати в якості ланок першої інстанції. Суд ЄС має власну структуру, в яку входять три елементи: голова, генеральні адвокати, пленум і палати.
Голова обирається на термін у три роки, його головним завданням є здійснення контролю за діяльністю суду. Також він має право збирати пленарні засідання і припиняти справи. Зараз в даному інституті ЄС і Європи найбільші країни (їх шість) мають у своєму постійному адвокату. Палати були створені в якості спеціальних підрозділів з метою збільшення продуктивності суду і кількості вирішених справ.
Європейська рахункова палата
Даний інститут був створений з метою проведення аудиторських перевірок європейського бюджету і почав функціонувати в 1975 році. Як і в деяких інших інститутах Євросоюзу, у рахунковій палаті працюють 28 представників. Від кожної країни-учасниці повинен бути один людині, який володіє достатніми компетенціями для даної посади. Кожен представник призначається Радою ЄС терміном на шість років.
До головних функцій рахункової палати належать: фіксування грошових потоків, спрямованих до бюджету і з нього; оцінка продуктивності управління фінансами та надання підтримки Європарламенту в рамках виконання європейського бюджету. Кожен рік рахункова палата складає і презентує звіти щодо проведеної роботи. Протягом цього року аудитори палати оцінюють ефективність розподілу бюджету, виїжджаючи в країни ЄС та країни, які отримують від нього фінансову допомогу.
Європейський центральний банк
Розташований у Німеччині, він є головним банком Єврозони. ЄЦБ володіє повною автономією і незалежним по відношенню до інших органів Євросоюзу. До його головним завданням можна віднеси: контроль золотовалютних запасів; випуск євро в обіг; вироблення процентних ставок; забезпечення стабільності цін у зоні євро. Ключовою фігурою у фінансовій політиці ЄС є центральний банк, але вся система включає в себе також і національна банки входять в ЄС держав. Сформована система центральних банків відповідальна за грошово-кредитну політику в масштабах Єврозони.
Контроль грошової маси в Єврозоні також лежить на плечах даного інституту ЄС. Він займається її розподілом серед різних установ фінансового спрямування, компаній і держави. У розпорядженні ЄЦБ є чотири типи операцій: основні і довгострокові операції рефінансування; точної настройки і структурні. В рамках рефінансування ЦБ дають кредити комерційним банкам, а ті, у свою чергу, видають ЦБ цінні папери в якості застави. Останні два типи операцій включають не тільки кредити, але і купівлю цінних паперів.
Палата аудиторів
Грамотне розподіл європейського бюджету, а також контроль за фінансовими надходженнями до нього – завдання досить складне. Рахунковій палаті в цьому питанні допомагають аудитори. Палата аудиторів є інститутом ЄС тільки в рамках Рахункової палати, але в той же час вона функціонує, не озираючись на діяльність інших інститутів. Її члени, які служать на посади аудиторів, які обираються на шість років. Їх головним завданням є здійснення перевірок різних інститутів, органів, фондів та окремих осіб, які отримують фінансування з бюджету Євросоюзу. Їх мета – недопущення процвітання корупції на території ЄС. Про будь-яких помічених порушення вони повинні повідомляти вищестоящих інстанціях. Аудитори не мають права займатися якою-небудь іншою діяльністю і отримувати неофіційну винагороду за свою роботу.
Загальний висновок
Європейський союз як інтеграційне об’єднання з’явилося не так давно, незважаючи на більш ніж 50-річну історію політичної і економічної інтеграції. Це досить велика територія, яка представлена 28 державами-членами. Здійснювати контроль в таких величезних масштабах непросто, тому з підстави найперших об’єднань (ЄОВС, Євратом та ЄЕС) країни-учасниці гостро потребували наднаціональних інститутах і органах. Перші були засновані вже на початку 1950 років. Поступово їх число зростало. Поширювались і видозмінювались функції інститутів, органів і установ ЄС. В результаті більш ніж 70 років формування європейських об’єднань на даний момент Євросоюз має 7 спеціалізованими інститутами, метою яких є політичне та економічне функціонування об’єднання європейських країн. Це забезпечують понад 20 неиституциональных органів, діючих в рамках всього ЄС.
