Храм Спиридона в Ломоносові: історія, настоятелі. Храм святителя Спиридона Триміфунтського

У 2008 році релігійне життя Північної столиці ознаменувався важливою подією – після багаторічної перерви знову відкрив свої двері храм святого Спиридона Триміфунтського в Ломоносові – місті, є муніципальним освітою, що входять до складу Petrodvorcovogo району Санкт-Петербурга. Переживши разом з усією країною десятиліття гонінь на Церкву і репресій відносно її служителів, він зайняв належне йому місце серед відроджених з небуття духовних центрів.

Божий угодник з узбережжя Кіпру

Перш ніж почати розмову про храмі Спиридона в Ломоносові (адреса: Иликовский проспект, 1.) зупинимося коротко на історії самого Божого угодника, на честь якого він був побудований. Відомо, що народився цей святий на Кіпрі, в місті Аские, і своїм земним життям охопив період з 270 за 348 рік. Поєднуючи в собі лагідність царя Давида, доброту праотця Якова і любов до мандрівникам, властиву колись Авраамові, він спромігся отримати від Господа дар творити чудеса і лікувати недуги.

У ті роки за його молитвами Господь ниспосылал дощі в посушливі місяці, і зупиняв бурхливі потоки. Як свідчить переказ, одного разу святий зцілив від тяжкої недуги імператора Костянтина, а також воскресив власну доньку, народжену їм у шлюбі з благочестивою дівою і яка померла в юному віці. Багато й інших чудес було явлено через святого Спиридона, пам’яткою якого є храм, в місті Ломоносова.

Герой Нікейського собору

У часи правління імператора Костянтина Великого (324-337) овдовілий і прийняв чернечий постриг Спиридон зайняв єпископську кафедру кіпрського міста Тримифунта, від чого і пішла відоме нині прізвисько. Вершиною його архіпастирського служіння стало участь у Першому Вселенському соборі, який відбувся в 325 році в місті Нікеї, присвяченому визначенню основних християнських істин. На ньому, завдяки аргументам, наведеним у виступі єпископа Спиридона, вдалося викрити і засудити злісного єретика Арія, який намагався спотворити християнське вчення.

Свій життєвий шлях Божий угодник завершив в 348 році і був похований в храмі Святих апостолів міста Тримифунта. Незабаром на могилі почали звершуватися чудеса зцілень, що, поряд з колишніми заслугами, дало привід для його канонізації і подальшого прославлення в лику святителів. Згідно з календарем РПЦ, щороку 25 грудня відзначається пам’ять святого Спиридона Триміфунтського. Храм в Ломоносові, де відбувається урочисте богослужіння, у цей день буває особливо багатолюдний.

Храм − дітище членів царської сім’ї

Історія храму Спиридона в Ломоносові включає в себе три етапи, і починається з закладки в жовтні 1838 року невеликої дерев’яної церкви, який розробив проект петербурзький архітектор А. П. Мельников. Будівництво велося на державні кошти, а її головним ініціатором була велика княгиня Олена Павлівна, дружина великого князя Михайла Павловича (сина убитого імператора Павла I), до прийняття православ’я носила ім’я Марії Шарлотти Фредеріки Вюртемберзький. Опинившись в Росії і вступивши у шлюб з членом імператорської сім’ї, ця німецька принцеса увійшла в історію нашої Батьківщини як видатний державний і громадський діяч – гарячий прихильник скасування кріпосного права. Збереглося багато її прижиттєвих портретів, один з яких, наведений вище.

Дивіться також:  Молитва про покійних дітей: де і як читати, приклади текстів

Ще одним ініціатором будівництва став чоловік Олени Павлівни – великий князь Михайло, був командиром Окремого гвардійського корпусу, до складу якого входив лейб-гвардії Волинський полк, розквартирований в Оранієнбаумі – так до 1948 року називалося місто Ломоносов. При закладці майбутнього храму в його фундамент помістили скляну посудину, витягнутий під час будівельних робіт 1895 року, про який буде розказано нижче. У ньому містилася пам’ятна записка із зазначенням дати заснування, а також переліком високопоставлених осіб, які надали сприяння у цій добрій справі.

Вигляд першого ораниенбаумского храму

До наших днів збереглося опис храму Спиридона в Ломоносові (Оранієнбаумі), закладеного в 1838 році, і був попередником пізніших будівель. Згідно з наявними матеріалами, це була дерев’яна споруда, зведена на цегляному фундаменті, довжина якої складала 26 метрів, ширина – 10,5 м, а висота (без урахування купола) дорівнювала 8,5 метрів.

Над вівтарною частиною будівлі височів залізний хрест, а з західної сторони була невелика дзвіниця. Оскільки храм був приписаний до Окремому гвардійському корпусу, то, згідно з усталеною традицією, мав похідний іконостас – легко розбірний для перевезення в разі екстреної передислокації частини. Урочисте освячення новозбудованого храму відбулося в день пам’яті святителя Спиридона 12 (24) грудня 1838 року.

Продовження історії першого храму

У 1856 році, велінням правив тоді государя Олександра II, лейб-гвардії Волинський полк був переведений до Варшави і відбувши туди, забрав з собою все церковне начиння з того, що належало йому до тієї пори храму Спиридона. В Ломоносові ж (Оранієнбаумі) був розміщений саперний полк, до відання якого і перейшла осиротіла святиня, але після того як трьома роками пізніше він був розформований, а інших військових частин не було в місті, храм приписали до придворної церкви святого Пантелеймона, і його парафіянами стали мирні городяни.

Лише у 1861 році храм знову заповнили люди в мундирах. Це сталося після того, як в Оранієнбаум перевели один з піхотних батальйонів. Його командир В. В. фон Нетбек виявився людиною надзвичайно побожним, і з його ініціативи була проведена реконструкція будинку, в результаті якої додалися два нових меж. Останній етап історії цього першого храму св. Спиридона в Ломоносові пов’язаний із створенням Офіцерської стрілецької школи, до якої приписали в 1882 році.

Будівництво другого храму

Після майже шести десятиліть з дня заснування великою княгинею Оленою Павлівною дерев’яної полкової церкви її будинок дуже постарів, і в 1895 році командування частини, до якої вона була приписана, прийняло рішення про демонтаж і повної перебудови споруди. Робота над проектом нового, вже другого храму Спиридона в Ломоносові (Оранієнбаумі) була доручена не професійного архітектора, а військовому інженеру в. І. Щеглову, що виявив бажання попрацювати заради настільки богоугодного справи.

При монтажі фундаменту був виявлений згаданий вище скляну посудину з пам’ятною запискою. Перш ніж знову замурувати його в надра цегельної кладки, всередину був поміщений лист із записами, що стосуються цього разу нового − другого храму. Фінансування робіт здійснювалося за рахунок коштів, виділених військовим відомством і Священним синодом, а також зібраних серед добровільних жертводавців, серед яких виявилося чимало заможних людей. Спорудження нової церкви Спиридона Триміфунтського проводилася швидкими темпами, і вже в серпні 1896 року архієпископ Арсеній (Брянцев) здійснив її урочисте освячення. Заключним етапом робіт стало зведення поблизу одноповерхового житлового будинку для членів кліру.

Дивіться також:  Як підняти настрій подрузі по листуванню: дієві поради

На хресній дорозі

Прихід до влади більшовиків, які вчинили в жовтні 1917 року збройний переворот, і намагалися підмінити своєю ідеологією віру батьків, з’явився трагедією для всієї Руської православної церкви. Не обійшли стороною біди і церква Спиридона Триміфунтського, в якій протягом багатьох десятиліть духовно зміцнювалися російські воїни перед тим, як постояти за Вітчизну на полі брані. Бійцям Червоної армії не вимагалося Божого благословення – їм цілком вистачало «живого слова Ілліча», посулившего і землю, і волю, і прихід світлого майбутнього.

Оскільки храм перестав бути полковим, а закрити його відразу не зважилися, то тимчасово приписали до ораниенбаумскому собору Архангела Михаїла, побудованому в 1913 році з нагоди святкування 300-річчя Дому Романових. Кількома роками пізніше храм перейшов у відання настоятеля Пантелеймонівській церкві, що входила до складу палацового комплексу, а на початку 30-х, коли по країні одна за одною прокотилися хвилі антирелігійних компаній, був остаточно відібрали у віруючих.

Не менш сумною була доля і Михайлівського храму: в 1932 році його закрили, настоятеля розстріляли, а членів кліру і найбільш активних парафіян відправили в табори. Тоді ж скасували і прихід церкви св. Пантелеймона, приміщення якої передали в розпорядження держустанов, що вселилися в царський палац. Куполи церкви святого Спиридона відразу після закриття знесли, дзвони і хрести відправили на переплавку, а сама будівля стали використовувати в господарських цілях, нітрохи не піклуючись про його стан, так що до початку перебудови воно прийшло в аварійний стан і була готова обрушитися в будь-який момент. Так на ділі виявилися контури світлого майбутнього, обіцяного народу більшовиками.

Відроджена святиня

У 2002 році на хвилі перебудови храму Спиридона в Ломоносові знову відкрив свої двері для прихожан, в ньому відновилися богослужіння. Вони тривали протягом шести років, але оскільки склепіння готові були впасти на голови людей, єпархіальним керівництвом спільно з міською владою було прийнято рішення про повний демонтаж будівлі, і його відновлення в первозданному вигляді.

Виконання запланованого обсягу робіт тривало вісім років. Нову будівлю було вирішено зводити на колишньому, добре збереженому фундаменті з використанням технічної документації, наданої будівельникам працівниками Державного історичного архіву. Таким чином, зовнішній вигляд нового, третього за рахунком храму повністю відповідає зовнішності його попередника, зведеного в 1896 році. У цьому неважко переконатися, оскільки у статті наведені сучасні його фотографії, так і зроблені задовго до революції.

Богослужіння у відновленому храмі були відновлені після його урочистого освячення, що відбувся в серпні 2016 року. В даний час він являє собою дерев’яну споруду довжиною − 32 м, ширина − 19 м і висотою (з урахуванням купола) − 25,5 м. Для більшої надійності будівельниками були встановлені на попередньому фундаменті кам’яні стовпи, що підтримують покрівлю і купол.

Дивіться також:  Борисоглібський собор у Чернігові: опис, історія, фото

Інтер’єр храму

Внутрішнє оздоблення храму Спиридона в Ломоносові, як і його зовнішній вигляд, повністю відповідає історичним зразком 1896 року. З максимальною точністю відтворено оформлення стін і стелі, покритих дерев’яним різьбленим орнаментом, пофарбованим в рожеві тони. Як і раніше, з вітрил (нижніх частин купольного перекриття) дивляться на прочан лики святих євангелістів, а над іконостасом їм належить ікона Різдва Христового, пожертвувана колись храму графинею Е. А. Мордвинова.

Привертає увагу і білосніжний двоярусний іконостас, багато прикрашений позолоченим дерев’яною різьбою. В ньому можна побачити храмовий образ святителя Спиридона, вилучений з колишнього храму в момент закриття і дбайливо збережений віруючими протягом всього богоборчого періоду. Цікаві також і бічні врата з поміщеними на них іконами святих архідияконів Пилипа і Стефана.

Реліквії, що зберігаються під склепіннями церкви

Крім своєї історії і зовнішнього відповідності колишнім архітектурним формам, ломоносовський храм Святителя Спиридона, славиться і зберігаються в ньому справжніми реліквіями. До їх числа слід віднести шість ікон, що належали колись Окремому гвардійському корпусу, командиром якого був засновник храму – великий князь Михайло Павлович.

Крім того, об’єктом паломництва є чудотворний образ Божої Матері, історія якого налічує два з половиною століття, і сповнена прикладів зцілень, посланих за молитвами віруючих. Є у храмі і суто історичні реліквії, такі, як прапор Стрілецької школи, в якій він перебував, а також дві грамоти, подаровані особисто государем імператором Миколою I.

Божі пастирі, очолювали прихід

У завершенні статті буде доречно розповісти про настоятелі храму Спиридона в Ломоносові, очолювали його прихід в різні історичні періоди. Згідно з архівними матеріалами, це пастирське служіння припало на частку десяти священиків. Першим з них був ієрей отець Василь (Надєїн), який прийняв кермо влади з рук засновників храму – великої княгині Олени Павлівни та її дружина великого князя Михайла Павловича. Саме йому було довірено духовна опіка воїнів-захисників вітчизни.

Далі слід численна і славна плеяда служителів Божих, зберігали і преумножавших традиції, закладені їх попередником. Серед них особливо хочеться виділити протоієрея отця Василя (Сисоєва), який очолював парафію з 1916 року і аж до його закриття у 1932 році. Незабаром після цього він був заарештований за безпідставним звинуваченням і розстріляли разом з тисячами інших християнських новомучеників XX століття.

Досить примітна й особистість нинішнього настоятеля храму Спиридона Триміфунтського в Ломоносові – протоієрея отця Олега (Ємельяненко), який прийняв на себе цей хрест у 2002 році, одразу після того, як колишнє напівзруйновану будівлю передали віруючим. Завдяки його зусиллям була відроджена колись попранная святиня, посіла сьогодні належне місце серед інших духовних центрів Росії.