Храм Спиридона в Ломоносові: історія, настоятелі. Храм святителя Спиридона Триміфунтського

Реліквії, що зберігаються під склепіннями церкви

Крім своєї історії і зовнішнього відповідності колишнім архітектурним формам, ломоносовський храм Святителя Спиридона, славиться і зберігаються в ньому справжніми реліквіями. До їх числа слід віднести шість ікон, що належали колись Окремому гвардійському корпусу, командиром якого був засновник храму – великий князь Михайло Павлович.

Крім того, об’єктом паломництва є чудотворний образ Божої Матері, історія якого налічує два з половиною століття, і сповнена прикладів зцілень, посланих за молитвами віруючих. Є у храмі і суто історичні реліквії, такі, як прапор Стрілецької школи, в якій він перебував, а також дві грамоти, подаровані особисто государем імператором Миколою I.

Божі пастирі, очолювали прихід

У завершенні статті буде доречно розповісти про настоятелі храму Спиридона в Ломоносові, очолювали його прихід в різні історичні періоди. Згідно з архівними матеріалами, це пастирське служіння припало на частку десяти священиків. Першим з них був ієрей отець Василь (Надєїн), який прийняв кермо влади з рук засновників храму – великої княгині Олени Павлівни та її дружина великого князя Михайла Павловича. Саме йому було довірено духовна опіка воїнів-захисників вітчизни.

Далі слід численна і славна плеяда служителів Божих, зберігали і преумножавших традиції, закладені їх попередником. Серед них особливо хочеться виділити протоієрея отця Василя (Сисоєва), який очолював парафію з 1916 року і аж до його закриття у 1932 році. Незабаром після цього він був заарештований за безпідставним звинуваченням і розстріляли разом з тисячами інших християнських новомучеників XX століття.

Досить примітна й особистість нинішнього настоятеля храму Спиридона Триміфунтського в Ломоносові – протоієрея отця Олега (Ємельяненко), який прийняв на себе цей хрест у 2002 році, одразу після того, як колишнє напівзруйновану будівлю передали віруючим. Завдяки його зусиллям була відроджена колись попранная святиня, посіла сьогодні належне місце серед інших духовних центрів Росії.