Боротьба з дикими звірами
В город до святого Антонія Великого відразу стали приходити непрохані гості – дикі звірі. Одного разу, піймавши одного з них, він милосердно попросив його, щоб він розповів всім іншим товаришам, щоб вони в це місце не навідувалися і не завдавали шкоди грядок. Так і сталося – більше тут дикі звірі не з’являлися.
Час минав, і Антоній постарів. Із-за слабкості здоров’я ченці випросили у нього дозволу приносити йому овочі, маслини і ялин. А він віддавав їм натомість власноруч плетені кошики (так він хотів як би відплатити їм за їх турботу).
Нові випробування і чудеса
Одного разу благочестива братія попросила Антонія відвідати їх монастир, і він погодився. По дорозі у них закінчилася вода, і стали вони вмирати від спраги, але з чудодійною молитві преподобного із землі раптом пробився джерело чистої води.
Ще деякий час пробувши з ченцями, святий праведник повернувся до себе на внутрішню гору, щоб знову смиренням і безмовності здійснювати свої молитви.
Але люди все одно не залишали його в спокої, і так хвиля чуток про чудотворця докотилася і до самого царя Костянтина Великого і його синів, які написали йому листа. Благочестивий старець не став брати його, пояснивши посланцям, що йому дивуватися увазі царя не варто, а краще – Богу, відкрився через Свого Сина Єдинородного.
Але тут втрутилися інші ченці і розповіли, як ці царі допомагають і захищають християнство, і якщо їх послання проігнорувати, вони можуть спокуситися.
