Нове місце для відлюдництва
Він незабаром знайшов місце, де люди давно не жили, але воно було заповнений усілякими земними гадами. Однак як тільки преподобний вселився в нього, вони кудись зникли, ніби їх вигнала якась потужна сила. Антоній, підготувавши собі піврічний запас хліба (воду він здобував у себе в житлі), сховався всередині. Хліб йому приносили два рази в рік.
Іноді до нього приходили люди, щоб поговорити з ним, але він нікого не допускав до свого тину. Але якщо розумів, що це воля Божа, то розмовляв з цією людиною через невелике віконце своєї, так би мовити, самітницького келії.
Підступи ворогів
Відвідувачі іноді чули з його кімнати дивні звуки, схожі на крик, рик, стогони та плачі, хтось нав’язливо просив преподобного покинути це місце. Людям стало цікаво, що ж там відбувається. Підібравшись ближче до віконця, вони побачили кричущих демонів. Від страху люди почали кричати і кликати Антонія. Той, підійшовши до дверей з внутрішньої сторони, відразу порекомендував їм якомога швидше покинути це місце і, поклавшись на волю Господа, нічого не боятися.
Святий преподобний Антоній Великий у цій келії провів двадцять років життя. Поступово народ знову протоптав до нього дорогу, адже деякі з них хотіли наслідувати йому.
Одного разу люди, сильно бажали побачити святого самітника, вирішили вибити у нього двері. Святий одразу вийшов до них. За молитвами святого Антонія Великого тоді багато хто з присутніх зцілилися від своїх недуг, а з деяких були вигнані біси.
