Чернецтво
Почавши свій самотній шлях, Антоній став розуміти, що йому не вистачає духовного наставника, тому він іноді залишав своє відокремлене місце і відправлявся на пошуки мудрих людей, щоб від них отримати мудре повчання. Але потім він знову повертався на попереднє місце. Так крок за кроком свій подвижницький шлях він збагачував світлом божественного служіння і молитви.
Майбутній святий не забував і про фізичну працю, так як намагався заробити собі на прожиток, а залишки пожитків жертвував знедоленим людям.
Труднощі
Всі жителі околиць бачили добрі справи Антонія і дуже шанобливо до нього ставилися. Але це його цікавило найменше, так як він постійно вдавався до більш важкого подвигу молитовного пильнування, яке міг проводити цілими ночами. Харчувався він один раз в день – після заходу сонця. Їжа у нього була найпростіша – хліб з сіллю і проста вода.
Спав святий відлюдник в основному на голій землі, а ковдрою йому служила рогожка. Потім він вирішив посилити свою подвижницьку подвиг і пішов до гробниць. В одній з них він ув’язнив себе і завалив вхід великим валуном, заздалегідь домовившись зі своїм знайомим, що той буде приносити йому хліб.
У гробниці святої зазнав чимало спокус, але все це він гідно витримував і тільки зміцнювався духом. Близько п’ятнадцяти років святий Антоній провів у своєму добровільному ув’язненні. Потім у 285 році він пішов на схід від річки Ніл і знайшов там гору, щоб усамітнитися для молитви. Там він провів ще двадцять років.
