Євген Ерліх: біографія, фото

Євген Ерліх – відомий австрійський соціолог і правознавець, який народився на території сучасної України. Експертами він вважається одним із засновників соціології права. Навіть незважаючи на те, що сам термін був введений іншим вченим – Діонісіо Анцилотті. При цьому саме Ерліх належить першість в поширенні його на сферу наукового знання, яка в кінці XIX – початку XX століття сформувалася на стику права і соціології. Його програмне твір, важливе для розуміння ідей вченого, називається “Основоположение соціології права”. Воно було опубліковано у 1913 році. У цій статті ми розповімо біографію вченого.

Дитинство і юність

Євген Ерліх з’явився на світ в 1862 році. Він народився в Чернівцях, які зараз знаходяться на території однойменної області на Україні, а в той час входили до складу Буковини. Вона була частиною Австро-Угорської імперії.

Його батько працював адвокатом. Симон Ерліх був родом з Польщі. Єврей за походженням вже в зрілому віці прийняв католицизм. Вибір на користь цієї віри зробив і сам Євген Ерліх. Це сталося в 1890-х роках.

Освіта

У біографії Євгена Ерліха велику роль зіграло отриману ним освіту. Він вирішив піти по стопах батька, почавши вивчати право. Спочатку навчався у Львівському, а потім – у Віденському університеті.

У 1886 році стає володарем премії доктора права. У 1895-му хабилитировался. Тобто пройшов процедуру отримання вищої академічної кваліфікації, яка слідує за ступенем доктора філософії. Така практика поширена в багатьох європейських та азіатських вищих навчальних закладах.

Після цього Євген Ерліх почав викладати в університеті, а паралельно практикував юриспруденцію у Відні.

Наукова кар’єра

Через деякий час герой нашої статті повертається в рідні Чернівці, де починає викладати в університеті, який на той час високо цінувався, зважаючи оплотом німецької культури на східних околицях Австро-Угорської імперії.

Дивіться також:  Олександра Порошенко: біографія, особисте життя, цікаві факти, фото

У навчальному закладі він залишився працювати до самого кінця своєї активної викладацької кар’єри, пройшовши шлях від рядового викладача до ректора. Керував вузом він у 1906 – 1907 роках.

Коли почалася Перша світова війна, Чернівці були досить швидко зайняті російськими військами. Ерліх зумів виїхати до Швейцарії, де його праці цінувалися особливо високо.

Після офіційного розпаду Австро-Угорської імперії Буковина стала частиною Румунії. Там почалося активне переслідування викладачів, які читали лекції німецькою мовою, тому залишатися в Чернівцях було небезпечно.

Особисте життя Євген Ерліха не склалася, він так і не одружився. У 1922 році вчений помер у Відні у віці 59 років від діабету.

Соціологія права

Фото Євгена Ерліха стало відомо після того, як він детально виклав концепцію “живого права”. Він вважається її засновником.

Будучи за освітою професійним юристом, він спочатку різко критикував етатизм та юридичний позитивізм, виступаючи з позицій соціології права.

Згідно Ерліх, соціологія права була галуззю, яка досліджувала право, спираючись виключно на факти. До них він відносив володіння, звичаї, волевиявлення і панування. При формуванні його поглядів велике місце справили обставини, в яких він побудував свою кар’єру, а також знання і досвід правової культури в Буковині, де австрійського законодавства доводилося тісно сусідити з місцевими звичаями і традиціями. На їх основі часто і здійснювалася юридична практика.

Подібне співіснування двох систем змусило його серйозно засумніватися в трактуваннях закону, які раніше були запропоновані теоретиком Гансом Кельзеном.

Вчений прийшов до висновку, що саме норми поведінки справляють значний вплив на управління життям у суспільстві.

“Живий закон”

Ерліх ввів поняття “живий закон”, який регламентував суспільне життя. Він істотно відрізнялася від правових норм, будучи спеціально створеним для прийняття судами відповідних рішень. Дані норми виявлялися в змозі регулювати виключно спори тих, хто залучав для їх вирішення офіційні структури.

Дивіться також:  Юрій Жданов, вчений і громадський діяч

При цьому для рутинного структурування соціальних відносин основою ставали закони самого життя. Їх джерело полягав у всіляких громадських об’єднаннях, в яких люди мали можливість співіснувати. Важливо, що їх суть при цьому полягала не в судових розглядах або суперечці, а встановлення співробітництва і миру.

Те, що в такому поданні вважалося законом, залежало від того, який орган мав можливість надати значення тому, що повинен був безпосередньо регулювати. Ерліх вважав, що під законами повинні розумітися всі без винятку норми громадських об’єднань.

Таким чином, спочатку вони були зумовлені як фундаментальні, так як лежали в основі будь-якого суспільного устрою, в якому соціальна позиція індивіда була чітко визначена через сукупність обов’язків і прав, що існують по відношенню до інших соціальних статусів або позиціями.