На тлі ослаблення і подальшого руйнування Російської імперії на початку XX століття, на її уламках стали виникати нові держави. У 1918 році північнокавказькі народи проголосили створення незалежної Горянської республіки, що складається з семи національних утворень. За короткий період свого існування країна була визнана кількома державами, зацікавленими в ослабленні Росії.
Передісторія
З посиленням революційного руху в Росії, і внаслідок цього ослабленням центральної влади, в країні посилилися відцентрові тенденції. У травні 1917 року у Владикавказі пройшов з’їзд північнокавказьких народів, який оголосив про створення Союзу об’єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану. Який згодом став предтечею створення незалежної Горської республіки. Основні зусилля Союзу були зосереджені на створення общекавказского держави у формі конфедерації.
В організації об’єднань взяли участь видатні представники горян, інших національностей. В тому числі майбутні керівники горської республіки Абдул Меджид (Тапа) Чермоев (чеченець) і Пшемахо Коцев (кабардинец) і її міністр закордонних справ Гайдар Баммат (дагестанець).
Брали активну участь у державному будівництві майбутній глава денікінської Чечні генерал Элисхан Алієв і Нажмудин Гоцинский, згодом проголошений муфтієм Північного Кавказу. Другий з’їзд повинен був відбутися в дагестанському селі Анді, куди приїхали не всі делегати. І вони не змогли виробити спільне рішення. Деякі пропонували створити релігійну державу на зразок «Імамату» імама Шаміля, але інші вважали, що часи вже інші, і треба йти по світського шляху.
