На тлі ослаблення і подальшого руйнування Російської імперії на початку XX століття, на її уламках стали виникати нові держави. У 1918 році північнокавказькі народи проголосили створення незалежної Горянської республіки, що складається з семи національних утворень. За короткий період свого існування країна була визнана кількома державами, зацікавленими в ослабленні Росії.
Передісторія
З посиленням революційного руху в Росії, і внаслідок цього ослабленням центральної влади, в країні посилилися відцентрові тенденції. У травні 1917 року у Владикавказі пройшов з’їзд північнокавказьких народів, який оголосив про створення Союзу об’єднаних горців Північного Кавказу і Дагестану. Який згодом став предтечею створення незалежної Горської республіки. Основні зусилля Союзу були зосереджені на створення общекавказского держави у формі конфедерації.
В організації об’єднань взяли участь видатні представники горян, інших національностей. В тому числі майбутні керівники горської республіки Абдул Меджид (Тапа) Чермоев (чеченець) і Пшемахо Коцев (кабардинец) і її міністр закордонних справ Гайдар Баммат (дагестанець).
Брали активну участь у державному будівництві майбутній глава денікінської Чечні генерал Элисхан Алієв і Нажмудин Гоцинский, згодом проголошений муфтієм Північного Кавказу. Другий з’їзд повинен був відбутися в дагестанському селі Анді, куди приїхали не всі делегати. І вони не змогли виробити спільне рішення. Деякі пропонували створити релігійну державу на зразок «Імамату» імама Шаміля, але інші вважали, що часи вже інші, і треба йти по світського шляху.
Підстава держави
Навесні 1918 року, на тлі розгортається Громадянської війни, гірські лідери почали шукати підтримки у що діяли в Закавказзі Туреччини, Німеччини та Австрії. На початку травня цього ж року на Батумській конференції було проголошено створення Горської республіки. Союз горян став першим урядом, який очолив чеченський нафтопромисловець Абдул Меджид (Тапа) Чермоев, син генерала російської армії. Вже в наступному році делегація північнокавказьких народів, на мирній конференції в Парижі, докладати зусилля по встановленню стосунків з різними країнами, зокрема Францією, США, Англією, Італією і Японією. Але безрезультатно.
Туреччина, Німеччина і Азербайджанська демократична республіка відразу офіційно визнали нову державу. Деякі країни відкрили свої представництва при північнокавказькому уряді. А Азербайджан навіть виділив кредит у розмірі 8 млн рублів на розвиток економіки і озброєння армії, який так і не був повернутий.
Символи влади
За час існування (з травня 1918 року по травень 1919 року) в новій республіці змінилося три керівники. Після Чермоева, другим став кабардинец Пшемахо Коцев, а потім північнокавказьким урядом керував дагестанець Михайло Халілов.
Дизайн прапора Горської республіки розробив відомий дагестанський художник Халилбек Мусаясул. Він існував у двох варіантах: з зеленими або червоними смугами і зірочками в лівому верхньому кутку. Більш відомим першим варіантом досі користуються емігранти з Північного Кавказу. Багато відзначали схожість зі зірково-смугастим американським прапором. Деякі дослідники думають, що художник дійсно свідомо копіював стилістику, асоціюючи США з вільною країною.
Перше втеча
Гірське уряд визнали на відносно невеликій території Північного Кавказу. Головні міста були під владою рад депутатів та місцевого самоврядування, які отримували підтримку від червоної Астрахані і солдатів, що поверталися додому з фронту.
Після початку Громадянської війни на Кавказі і загострення міжнаціональних конфліктів, уряд остаточно втратила владу і фактично розпалося. Залишки керівництва бігли в Грузію.
Розпад республіки
В травні 1918 року, в зайнятій турецькими військами Батумі, запрацювало друге уряд Горської республіки. Яке оголосило про скасування всіх декретів Радянської влади, повернення власникам належних їм раніше пасовищ, лісів і водних ресурсів. З козацькими і білогвардійськими частинами були укладені угоди про спільну боротьбу з червоними, розпочато формування власної армії.
Однак у травні 1919 року територію Північного Кавказу взяли під свій контроль війська генерала Денікіна. Генерал Халілов оголосив про саморозпуск, за що багато хто засуджує його до цих пір. Але 1,5 тисячі погано озброєних горян не могли протистояти 5 000 білих військ. Горська республіка проіснувала один рік і 13 днів.
В країні рад
У січні 1921 року у Владикавказі відбувся установчий з’їзд, на якому від імені радянського уряду робив доповідь Нарком по справах національностей В. В. Сталін. Сталін сказав, що вони визнають внутрішній суверенітет гірських народів, за який вони боролися століттями. І запропонував створити Горську радянську республіку (соціалістичну) з широкими правами автономії. З’їзд погодився, за умови: збереження невтручання центрального уряду у внутрішні справи; люди будуть жити за законами шаріату і адата; відібрані царським урядом у місцевого населення землі будуть повернуті.
Всі умови були сторонами прийнята, деякі землі були повернуті інгушам і чеченцям, частина козацьких станиць переселено вглиб Росії. З’їздом була заснована Горська Автономна Радянська Соціалістична Республіка. До неї входили округу: Чечня, Інгушетія, Осетія, Кабарда, Балкарія і Карачай. Населення їх в той час становило 1,286 мільйона чоловік. Горська Автономна Республіка проіснувала до 1924 року, коли декретом Центрального уряду була розділена на національні автономні області.
