Доля
Коли батьки Святого Антонія Великого померли, він залишився за старшого і сам став піклуватися про великому господарстві і про молодшій сестрі. До того часу йому було близько двадцяти років. Через деякий час з ним стався випадок, який визначив всю його подальшу долю.
Одного разу, як зазвичай він це робив, Антоній зібрався йти в храм. По дорозі він завжди розмірковував. Йому на думку приходили апостоли і віруючі люди, які, продаючи своє майно і залишаючи все мирське, вважали перед учнями Господа всі свої кошти і йшли за Ним.
Боже провидіння
Переступивши поріг храму, багатий юнак почув звернені до нього слова з Євангелії (Мт., 19:21). У нього склалося таке враження, ніби з ним говорив сам Спаситель.
Це був уривок з Євангелія, де Ісус Христос розмовляє з юнаків, який виконував заповіти Христа, але все-таки хотів дізнатися, чого йому бракує в духовному житті. Ісус відповів, що якщо він хоче бути досконалим, нехай продасть все своє майно, отримані гроші роздасть бідним і тоді буде мати всі блага на небесах, а потім нехай приходить і йде за Ним. Почувши ці слова, хлопець засмутився і пішов геть, бо у нього було велике маєток, і продавати його він не збирався.
У цьому євангельському уривку Господь говорить про одне з найважливіших обітниць ченців – нестяжании. Ці слова Антоній сприйняв близько до серця. Як ніби це говорилося для нього особисто. У житії святого Антонія Великого написано, що він одразу продав маєток і десятки гектарів родючої землі. Одну частину виручених коштів він роздав місцевим людям, щоб вони не турбували його, а іншу частину – жебраком. Третю частину отримала сестра, яка була віддана на піклування проживали в обителі шляхетних дів. Сам Антоній віддався усамітненої молитви недалеко від отчого дому.
