Популярний в 60-70-х роках радянський актор за своє недовге життя встиг зіграти близько 40 ролей. Станіслав Хитров прославився на всю країну завдяки невеликій ролі в культовому фільмі того часу – “Дівчата”, після якої здобув всенародну любов. Його акторську кар’єру і саме життя згубила згубна пристрасть до алкоголю.
Ранні роки
Народився Станіслав Хитров в радянській столиці 22 липня 1936 року. Ранні дитячі роки припали на тяжкі воєнні часи. Після закінчення середньої школи у 1954 році він вступив на акторський факультет Вдіку. Навчався в майстерні актора Мхату Володимира Бєлокурова, який практично відразу виділив його, звернувши увагу на природжений акторський талант і всебічну обдарованість. Так вважали не тільки педагоги, наприклад, актриса Аріадна Шенгелая, яка навчалася на одному курсі з ним, розповідала, що Хитров вважався самим талановитим студентом на потоці.
Вже в інституті молодому хлопцеві легко давалися різнопланові ролі: він легко справлявся як з комедійними, так і з драматичними. І навіть пробував себе у вікових образах, які теж давалися йому з блиском. На випускних іспитах в інституті студенту дісталася роль Чебутыкина в чеховських “Трьох сестер”. Після дипломного спектаклю члени екзаменаційної комісії відзначили, що Станіслав Хитров – актор з видатними здібностями. ВДІК він закінчив в 1959 році з відзнакою.
Початок акторської кар’єри
На останніх курсах він активно знімався в кіно, на рахунку артиста вже було кілька невеликих ролей, в тому числі образ робітника у фільмі “Розповіді про Леніна” (1957), Юрко в “Обгоняющем вітер” (1958), а також залицяльник головної героїні в “Вулиця молодості” (1958).
Після закінчення Вдіку трудова біографія Станіслава Хитрова почалася в трупі Театру-студії кіноактора. Незабаром він отримав свою першу головну роль Яші Топоркова в однойменній картині, що стала першою повнометражною стрічкою Євгена Карелова. Фільм 1960 року розповідає про молодого передовики виробництва, якого мучить совість через те, що він виконав “лівий” наряд.
На піку слави
Всенародну славу і популярність акторові Станіславу Хитрову принесла роль другого плану в комедії “Дівчата”, знятої в 1961 році режисером Юрієм Чулюкіним. Його персонаж, молодий і веселий лісоруб Філя Єгоров, в міру хуліганський, але в глибині душі все-таки позитивний, не міг не викликати симпатії мільйонів радянських глядачів.
У наступні роки актор багато знімався в кіно, причому у нього однаково добре виходили і позитивні, і негативні персонажі. Яскраві образи запам’ятовувалися і викликали симпатію. Вдалими роботами стали головні ролі у фільмах 1962 року: кіноповісті “Після весілля” (Іллі Семакіна), мелодрамі “Повернення Вероніки” (Ігор Малютін). Безперечними акторськими успіхами були і ролі другого плану, зіграні Станіславом Хитровым в цей період. Глядачі тепло прийняли Колю Саєнко, веселого лобуряку і прогульника з картини “Час, вперед!” (1965), і трагічного капітана Колю Соболевського з військової драми “Я родом із дитинства” (1966). Багато згадують Хитрова в ролі догідливого слуги Печоріна в екранізації повісті “Герой нашого часу”.
Останні ролі
З початком сімдесятих років кар’єра Станіслава Хитрова пішла на спад, він все частіше почав вживати алкоголь. Іноді навіть на зйомки приходив нетверезим, що дуже не подобалося режисерам. Правда після “чарівного” слова “мотор” актор грав, майже як у колишні часи. Якщо на піку кар’єри він знімався в 2-3 картинах за рік, то тепер Хитров “простоював по кілька років.
У 1973 році він з’явився в епізоді знаменитого радянського серіалу “Вічний поклик”, а останньою роботою Хитрова стала роль статевого в телевізійній екранізації “Мертвих душ” (1984).
Особиста інформація
Особисте життя Станіслава Хитрова, як і кар’єра артиста, були загублені пристрастю до алкоголю. З дружиною Галиною вони прожили разом зовсім недовго. У подружньої пари народився син Сергій, якого актор дуже сильно любив і пишався ним як продовжувачем свого роду. І навіть мріяв про онуків. Але любов до спиртного зруйнувала шлюб. Хитров не пив безпробудно, але часто і міцно випивав, що незабаром набридло молодій дружині. І вони розлучилися.
В останні роки Хитров жив зі своєю хворою мамою на одну невелику пенсію. Він переживав, що перебуває на утриманні, але як і раніше продовжував пити. Як згадували його сусіди, актор, випивши, часто читав вірші, взявши одну з книг. У нього була велика бібліотека, яку він поступово розпродав, адже книги коштували дорого.
Популярний актор жив самотньо і закрито, але в один з днів потрапив у лікарню з переломом ноги. Оскільки лікувальний заклад було переповнене, його поклали в коридорі. На протязі Хитров прохолов, почалася пневмонія, від якої він помер 24 травня 1985 року. Акторові було всього 48 років. Поховали його на Есенинской алеї Ваганьківського кладовища, біля родичів. Мама померла пізніше в будинку пристарілих. За могилою регулярно доглядають. Леонід Філатов у програмі “Щоб пам’ятали” помилково стверджував протилежне – він повідомив, що місце поховання Хитрова втрачено, оскільки могилу знищили.
