Щодо соціальної захищеності
Політика “суспільного добробуту” функції свої визначила давно і міняти їх не збирається. Те, що подається як покращена якість життя, зовсім таким не є. От було у радянської людини право на житло, гарантоване Конституцією. Зараз житла побудовано набагато більше, ніж будувалося в СРСР. Про якість його поки промовчимо.
Однак ризикнули переселитися в новісінькі багатоповерхові “человейники” потрапили в таку фінансову кабалу, яку будуть відчувати не тільки діти, але й онуки. Виснажлива іпотека, грабіжницькі відсотки банківських позичок – ось такі у сьогоднішньої житлової політики функції. Суспільного добробуту в цій сфері досягти не вдалося. Втім, і немає такої області, яка була б, з цієї точки зору, благополучною.
Небагато науки
Рівень життя (а це і є рівень суспільного добробуту) – це ступінь, в якій люди забезпечуються благами – духовними і матеріальними, а також необхідними умовами життя для безпечного і комфортного існування. Оцінювати рівень життя потрібно якісно і кількісно, причому визначаються не тільки зазначені ті чи інші блага духовного і матеріального порядку.
Виноска завжди робиться на існуючий рівень розвитку суспільних потреб, які залежать від даної социокультуры та конкретних історичних умов. Так можна легко занижувати або завищувати планку, якої досягло суспільний добробут, і ефективність інформаційної політики держави окупиться неодноразово.
