Люди і цифри
Неможливо обійтися у визначенні рівня життя без вказівок обсягів виробництва ВВП, а також національного доходу, які обчислюються на душу населення. Суспільний добробут в економіці розраховується саме так. Але на душу населення НД і ВВП тільки обчислюються, насправді ж і блага, і стан відходять знову до горезвісних “двом відсоткам населення, заправляющим надбанням, яке має належати народу. В тому числі надрами і всіма корисними копалинами в них.
Народ би переробляв сировину сам. Бізнесменам, які володіють суспільним надбанням, це невигідно. Тому і зростання суспільного добробуту спостерігається тільки в диктуються цифрах, національна економіка не встає з колін, і положення країни на світовому ринку стає все більш складним день від дня.
Про теоретиків
Американський вчений Маслоу А. намалював всім відому піраміду потреб, де можна простежити споживчу ієрархію. Це один з найяскравіших теоретиків суспільного добробуту, і ефективність його робіт, прийнятих на озброєння деякими країнами, видно наочно.
Для будь-якої людини спочатку не існують умови розвитку потреб, їх просто потрібно створювати, саме тоді кожен може розвиватися, використовуючи всі можливості для задоволення потреб. Причому вчений радить починати з самих необхідних, тобто примітивних (за Маслоу), оскільки при нереалізованості нижчих і вищих потреби задовольнити не вийде.
Теорії суспільного добробуту продовжив вибудовувати Ф. Герцберг. Його двофакторна модель, що демонструє потреби, також широко відома за вченим колом. Він спирається на такі фактори, як мотивація та підтримка.
Далі до цієї моделі був доданий і третій рівень вченим К. Алдерфером. Тут вже робота моделі проходить через стадії існування, відносин і зростання. Насправді класифікувати буквально всі потреби людини надзвичайно складно, занадто багато похідних. За словами швейцарського вченого К. Левіна, це квазипотребности.
