Міжнародні показники
Рівень життя жителів країни визначають ще більш значні і конкретні міжнародні показники:
1. По основним продуктам: споживання на душу населення, а потім ще раз – на одну сім’ю.
2. Розглядається структура споживання: кількісне співвідношення споживаних молока, м’яса, хліба, олії, жирів рослинного походження, картоплі, риби, фруктів, овочів тощо. Так визначається якість споживання, а це і є принциповий показник добробуту суспільства. Наприклад, сто кілограмів м’яса на рік на людину і ті ж сто, але в пропорції “половина – м’ясо, інша половина – ковбасні вироби”. Другий варіант – значно вищі за якістю споживання.
3. Прийнята у всіх країнах точка відліку добробуту – споживчий кошик. Це цілий набір послуг і матеріальних благ, завдяки яким забезпечується той чи інший рівень споживання (в даній країні і в даний історичний момент). Наприклад, споживчий кошик жителя Росії вміщує тільки 25 найменувань, а жителя США – значно більш 50 найменувань. Ще більш важливо, скільки весь цей набір коштує, оскільки повинна бути забезпечена вся структура споживання, сприятлива для природно-кліматичних умов. Наші 25 продуктів у споживчому кошику ніколи не відповідали цим вимогам не відповідають і тепер – ще гірше, ніж раніше. Тим більше жахає, що навіть мізерна вартість споживчого кошика не по кишені більш ніж 60% населення Росії.
4. Прожитковий мінімум (інакше – мінімальний рівень споживання) – показник, який визначає межу бідності. При переході за межі зазначеного рівня людина вже не бідний – він убогий. Йому була б необхідна державна допомога, але важелі соціальної політики пробуксовують, а тому більше третини населення країни стоять на порозі фізичного виживання чисто біологічно. З соціально-економічної точки зору, навіть відтворення населення країни під загрозою. Що, в принципі, ми сьогодні і спостерігаємо. Тут можна виправдатися успіхами міграційної політики, яка не дає побачити в цифрах цю “дірку” між приростом і спадом населення. Але не потрібно. “Діра” на місці, нікуди не поділася.
