Передумова підходу
В процесі розгляду сутності свідомості і його зв’язку з несвідомим варто зауважити, що найважливішою передумовою підходу, зазначеного вище, вважається аналіз різновидів ставлення до всього живого середовищі, в межах яких як їх обслуговують механізми” з’являються відповідні поведінкові регулятори. Розвиток останніх у будь-якому випадку припускає виникнення тілесних органів. Завдяки їм здійснюються процеси свідомості і психіки. Мова йде про нервовій системі і її найбільш високоорганізованому відділі — головному мозку. Однак найбільш вагомим фактором у розвитку названих тілесних органів вважається та функція, необхідна для повноцінного життя людини, на яку працюють наведені вище органи. Індивід усвідомлює за допомогою мозку, однак свідомість не є сама по собі функцією мозку. Скоріше, воно відноситься до конкретного, специфічного типу взаємини розвиненого в громадському плані людини до світу.
Якщо враховувати цю передумову, то не можна сказати, що свідомість первинна. Спочатку воно виступає як суспільний продукт. Категорія з’являється і розвивається у спільній роботі індивідів, в процесі їх спілкування і праці. Втягуючись у такі процеси, люди здатні виробляти відповідні уявлення, норми, установки, які складають разом з їх забарвленням в емоційному плані зміст свідомості, розглянутого як специфічної форми відображення дійсності. Це зміст і закріплено в індивідуальній психіці.
