Повернення мощів
Саву Сербської з почестями упокоїли в храмі в Болгарії. Король Владислав, племінник святого, писав болгарського правителя листа, з проханням віддати чесні мощі святого, і щоразу отримував відмову. Асень і патріарх Іоаким вважали, що святий з волі Божої упокоївся в Болгарії, а не в Сербії, значить, і мощі його повинні перебувати на цій землі. Піддані короля Владислава обурювалися, вимагали повернути святиню, на Балкани знову насувався привид громадянської війни. Тоді правитель Сербії вирушив у Болгарію, в храм Сорока мучеників Севастійських, де були покладені чесні мощі святого Сави і заблагав йому:
Знаю, що мій гріх змусив тебе залишити Сербію і призвів до смерті на чужині. Але прости мене заради любові до твого брата, а мого батька. Не забудь свого народу, заради якого ти стільки страждав, і не покривай мене ганьбою і горем. Моли Бога і твоїми молитвами зверни серце царя Асеня, та дозволить він мені взяти твоє тіло; бо зневажатиме мене мій народ, якщо вернуся без тебе.
Тієї ж ночі королю Болгарії уві сні з’явився святий Сава і попросив його віддати своє тіло сербам. Асень, справедливо побоюючись гніву Господнього, погодився на урочисте перенесення мощей Сави на батьківщину. При відкритті саркофага по храму рознеслися пахощі і відбувалися численні чудеса, а сам святитель здавався заснулим.
Протягом усієї своєї історії Сербія не знала більш значущого і урочистої події, ніж перенесення мощів святителя Сави з Болгарії в Сербію. Поклали мощі там же, де народився і виріс Растко Неманич – в Герцеговину, в містечко Мілешево.
