Що таке симулякр за Бодрийяру?
Філософ вважав, що цим терміном можна назвати соціокультурне явище, яке набуває неоднозначний і неподлинный характер. Філософ переносить визначення з категорій онтологічного та семіотичного в реальну дійсність. Він намагався пояснити симулякр підсумком процесу симуляції – появи гиперреального явища за сприяння моделей реального, які не мають власних витоків і реальності”. Властивістю його є можливість приховувати відсутність реальності: наприклад, держава є симулякром влади, а опозиція – протесту.
Подібності та відмінності визначення у Дельоза та Бодріяра
Обидва мислителя вважали, що сучасний світ переповнений симулякрами, що заважає розгледіти реальність. Філософи хоч і спиралися на той термін, який ввів Платон, виступали за так зване “повалення платонізму”. Також обидва вони відзначали серійність відтворення симулякрів.
Принципова відмінність розуміння того, що таке симулякр у цих двох філософів полягало в тому, що для Дельоза це було суто теоретичне поняття, в той час як Бодріяр бачив практичне застосування терміна у соціокультурному житті суспільства. Розрізняються у філософів і значення понять “імітація” та “симуляція”: для Дельоза це принципово протилежні поняття, а Бодріяр пов’язує їх, називаючи імітацію першою сходинкою симуляції. Також Бодріяр бачить розвиток симулякра, виділяючи три етапи в залежності від історичної епохи. Для іншого філософа симулякр статичним. Ще одна принципова відмінність у ставленні симулякра до істини: у Дельоза він її заперечує, у Бодріяра – заміщає. Що стосується руху симулякра, тут думки розходяться: Бодрійяр вважає, що симулякр рухається і розвивається лінійно в історії, Дельоз – що він є циклічним, вічно повертається на вихідну точку розвитку.
