Епоха постмодернізму в літературі ознаменувався появою нових термінів і понять. Одним з ключових став симулякр, концепцію якого розробляли такі мислителі, як Жорж Батай, Жан Бодріяр, Жиль Дельоз. Це поняття є одним із ключових у постмодерністської теорії.
Визначення
Якщо відповісти на питання “Що таке симулякр?” простими словами, то це копія чогось, що не має оригіналу. Також це поняття можна охарактеризувати як знак, що не має позначуваного об’єкта. Пояснюючи поняття симулякра російською мовою, часто говорять, що це “подобу подібності” або “копія з копії”. Саме це поняття з’явилося досить давно – ще в античності. З плином часу до нього зверталися багато філософи, змінюючи або доповнюючи його значення.
Історія терміна: античність
Це поняття ввів давньогрецький філософ Платон. В його розумінні симулякр позначав просто зображення або відтворення: картину, малюнок, переказ.
Використовував термін і Лукрецій, він цим словом перекладав поняття eicon (подоба, відображення), введене Эпикуром. Для цих двох мислителів це непомітний елемент, який виходить від тіла. Лукрецій вважав, що симулякри бувають трьох видів: з’являються з глибини на поверхню, що виходять від поверхні і видимі тільки на світлі, фантазми, що створюються баченнями.
