Чому Київ – мати міст руських? Рік заснування Києва. Історія Київської Русі

Київ – це столиця України, один з найбільших її міст. Його історія налічує не менше тисячі двохсот років. Як говорить літопис, заснований він був трьома братами і сестрою. Мова йде про Кия, Щека, Хорива, а також Либеді. У статті буде розказано про ранній період в історії Києва. Починаючи від його заснування і до періоду роздробленості Русі. А також буде розглянуто питання про те, хто сказав: «Київ – мати міст руських».

Історико-етимологічний довідка

Перш ніж пояснювати, чому Київ – мати міст руських, слід почати з його заснування і версій походження назви. Як показують археологічні розкопки, на території теперішньої Київської області поселення існували вже близько п’ятнадцяти – двадцяти тисяч років тому. Що стосується року заснування Києва, то точна дата історикам невідома.

Якщо говорити про походження назви, то його однозначного пояснення не існує. Як сказано в літописі, що назва міста пов’язана з іменем його засновника. «Повість тимчасових років», що відноситься до 12 ст., стверджує, що три брати і сестра заснували поселення, яке було центром племені полян, назване в честь старшого – Кия. Тоді місто складався з терема і княжого двору.

Куар і кияне

У творі «Історія Тарона», що належить перу вірменського автора Зеноба Глака, розповідається про освіту Куара (тобто Києва) в країні племені полунь (тобто полян) трьома братами. Їх імена – Куар, Ментей, Хереан.

Існує і народна версія. Вона зводить етимологію назви до слова «кияне», або «кияни». Це перші мешканці, які працювали на переправі через річку Дніпро. Це, по суті, був дерев’яний настил на стовпах, вбитих у дно. Стовпи ці називалися киями.

Археологічні розкопки

Вивчаючи питання про те, чому Київ – мати міст руських, продовжимо розгляд його ранньої літопису. Це необхідно, щоб дати розгорнуту відповідь. Як вже говорилося вище, в історії Києва вчені налічують не менше, ніж 1200 років, а точна дата його утворення не встановлена.

Археологічні розкопки дозволяють говорити про те, що на правому березі Дніпра в 6-7 ст. вже були поселення, які можна розглядати в якості міських. Дослідники виявили залишки жител, укріплень, кераміку, візантійські монети, ювелірні вироби. У 9 ст. Київ перебував у зоні конфлікту угорців з хозарами, вирізнялася нестабільністю.

Князь Олег

У другій половині 9 ст. на Київській землі правили представники варязького племені – Аскольд і Дір. Найімовірніше, вони були членами дружини Рюрика і звільнили полян від хазарської залежності. У той час як він сам правив на Новгородській землі до своєї смерті у 879 р. Після цього влада перейшла до Олега, який складався регентом при Ігорі, малолітнього сина і спадкоємця Рюрика.

Дивіться також:  Підлещуватися — це що таке: тлумачення

У 882 р. Олег з Новгорода пішов у наступ на Київ. Він захопив владу, убивши Діра та Аскольда. Після цього відбулося об’єднання Києва і Новгорода князем Олегом. Як свідчить літопис, перший з названих міст став головним в об’єднаних князівствах. А тепер перейдемо безпосередньо до відповіді на питання про те, чому Київ – мати міст руських.

Свідчення літописця

Знову звернемося до російської літописі «Повість временних літ». Як вже говорилося, вона складена у 12 ст. У неї є й інші назви. В одному випадку мова йде про «Початкового літопису», ще один варіант – це «Несторова літопис». Вважається, що її склав Нестор, чернець Києво-Печерського монастиря.

Згідно з його свідченням, 822-й – це рік проголошення Києва матір’ю міст руських. Цю фразу вимовив князь Олег після того, як захопив у ньому владу. За припущенням академіка Д. С. Лихачова, вона є семантичною калькою, тобто запозичення шляхом буквального перекладу слова «метрополія» – «материнський місто». З давньогрецької мови μήτηρ перекладається як «мати», а πόλις позначає не що інше, як «місто».

Таким чином, за свідченням Нестора, Олег оголосив, що Київ став столицею володінь, які дісталися йому на князювання. Автор літопису ставився до школи Києво-Печерського монастиря. Його послушники були послідовниками візантійської традиції, якої вони суворо дотримувалися. Тому вчений чернець і вжив такий термін, як «метрополія», який дослівно було перекладено як «мати міст».

Сьогодні це слово розуміється як держава, що має колонії, поселення, що знаходяться за межами їх кордонів. Вони залежать від метрополії та експлуатуються нею. У стародавніх греків метрополіями були поліси, тобто міста-держави, у яких були свої поселенські території в чужих землях, у варварів.

Що стосується дати проголошення даного виразу, то вона викликає суперечки істориків. Проте всі вони сходяться в тому, що об’єднання двох найбільших міст у племен східних слов’ян стало для них найважливішим кроком. Воно дало поштовх для створення сильної держави на території Східної Європи.

Приєднання земель

На цей же період припадає і зростання масштабів будівельних робіт на території р. Києва. Свідченням тому є археологічні розкопки, зроблені на Подолі, у Верхньому місті, Печерську, на Кирилівській горі. Це було пов’язано з тим, що швидко збільшувалося міське населення. Це відбувалося за рахунок людей, які прибували з різних регіонів Русі. За період правління Олега до земель Київської Русі були приєднані території, на яких проживали древляни, сіверяни, тиверці, уличі, радимичі, кривичі і новгородські слов’яни.

Дивіться також:  Як вирішувати логічні завдання: методи і способи вирішення

Під час проведення одного з походів на сусідні території князь загинув. Став правити після нього Ігор 914 р. здійснив похід на древлян, які прагнули відокремлення від Києва. У 941 р. він, у торговельних інтересах, організував і похід на Візантію. Широкомасштабні і численні військові виступи вимагали споживання великих ресурсів. Це підштовхувало до збільшення розмірів данини з підкорених земель. В результаті в 945 р. відбулося повстання древлян, які вбили Ігоря.

Київ як столиця в 9-12 століттях

З моменту захоплення князем Олегом Києва і до другої половини 13 ст. це місто було столицею Русі. Традиційно «сиділи» в ньому князі тримали верховенство над правителями інших руських земель. При цьому київський стіл виступав в якості головної мети суперництва всередині династій. У 968 р. місто вистояв при облозі печенігами, в чому допомогли добре укріплені форпости. З них найбільшим був Вишгород.

У 988-му за вказівкою князя Володимира на річці Дніпро відбулося хрещення міського населення. Русь перетворилася в християнську державу. Була організована Київська митрополія, яка проіснувала до 1458 р. В 990-му почали будувати першу кам’яну церкву. У 1240-му р. її зруйнували орди Батия, які напали на Київ. Як свідчить «Повість временних літ», в 1-й половині 10 ст. в місті діяла християнська соборна церква, присвячена пророку Іллі.

За правління князя Володимира тривало міське будівництво, в тому числі і житлових будинків. Київ майже на третину складався із належали князю земель. На них був розташований палац. Місто Володимира, площею близько 10 га, оточував земляний вал і рів. Тоді Київ мав широкі міжнародні зв’язки. До його партнерів можна віднести і Візантійську імперію, і східні, і скандинавські країни, і Західну Європу.

Вбивство Бориса і Гліба

Після смерті Володимира в 1015 р. спалахнула міжусобна війна за Київський престол. Як свідчить офіційна версія, його сини Борис і Гліб були вбиті Святополком Окаянним, приходившимся їм старшим братом. Вони стали першими з російських святих покровителями Русі та руських князів.

Однак Святославу завдав поразки четвертий брат, яким був Ярослав Мудрий. Програвши у битві, яка відбулася під Любечем, він (Святослав) втратив князювання в Києві. На прохання вигнаного князя польський король Болеслав I рушив на столицю і на річці Буг розбив військо, яким командував Ярослав Мудрий. Однак нового князя кияни не прийняли. В результаті повстання, що спалахнуло в 1018 р., Ярославу було повернуто престол. Вивчаючи, чому Київ – мати міст руських, потрібно сказати про його «золотому столітті».

Дивіться також:  Площа поверхні піраміди правильної та похилої

Місто Ярослава

При ньому тут настав «золотий вік». На початку 11 ст. Київ був досить великим освітою, розміри якого збільшувались. В ньому було 400 храмів і 8 торжищ. До кінця століття його вже називали ” суперником Константинополя. Крім двору самого князя, були побудовано близько десяти дворів інших високопоставлених осіб.

З «Повісті временних літ» відомо, що місто Ярослава мало площу більше шістдесяти гектарів. Його оточував рів, залитий водою і мав глибину дванадцять метрів. До нього підступав високий вал, довжина якого дорівнювала трьом з половиною кілометрів. Його ширина біля основи – тридцять метрів. Висота разом з частоколом доходила до шістнадцяти метрів.

Справи духовні

Саме в той час, коли правив Ярослав Мудрий, збудували Софійський собор, прикрашений багато фресок і мозаїк. Найвідомішою є зображення Богородиці Оранти. У 1051 році Київський князь зібрав у Софійському соборі єпископів, де з місцевих уродженців був обраний митрополит Іларіон. Тим самим була продемонстрована конфесійна незалежність від Візантії.

У той же рік чернець Антоній Печерський і його учень Феодосій заснували Києво-Печерську лавру. Син Ярослава Мудрого, князь Святослав II, дарував монастирю знаходилася над печерами плато. Пізніше на ньому були збудовані кам’яні храми, щедро прикрашені живописом. А також тут розташувалися фортечні вежі, келії, інші будови. З лаврою тісно пов’язані імена таких історичних постатей, як літописець Нестор і художник Аліпій.

Існувала й така частина старого Києва, яку іменували містом Ізяслава-Святополка. За часом виникнення вона знаходиться на третьому місці. Її центром був Михайлівський Золотоверхий монастир. В 1068 р., після того, як Ізяслав програв на річці Альті битву з половцями, проти нього було організовано вічове виступ. Він був змушений сховатися в Полоцьку. Після нього тимчасово на престол зійшов Всеслав Брячиславич.

На завершення розгляду питання про те, чому Київ – мати міст руських, слід відзначити, що в 12 ст. почався процес розпаду Давньоруської держави і настання феодальної роздробленості.