Схильність до ризику: поняття, діагностика, оцінка рівня, можливі небезпеки
Діагностика особистості в умовах стресу: методика “Схильність до ризику” та оцінка дій
За останнє століття вчені знайшли метод, як визначити стан людини, дізнатися його характер і психологію поведінки. Наука допомогла скласти портрети відомих особистостей, затриманні злочинців, вибирати правильні професії. Були розроблені спеціальні алгоритми, що дозволяють сконцентрувати умовність методик. Схильність до ризику визначалася шляхом “налаштування” цих наборів експериментальних даних для визначення рівня небезпеки. Це і дозволяло спостерігати і оцінювати динаміку прогресу, який зміг “прочитати” людину, передбачити його поведінку.
Перша розробка в науці належить А. Гору – в 1957 році австралійський учений поставив експеримент над людьми. Взяли участь добровольці. Випробуваному запропонували виконати маніпуляції з кулями над шаром скла. Розбиті шматки – результат роботи індивіда, який схильний до ризику. Він робив все необережно, незграбно. Хто не розбивав скло, намагалися якомога менше “грати” з кулями.
Ф. Мерц розробив свій метод. Схильність до ризику він оцінював в процесі вибору предмета. Випробуваному запропонували взяти гострий осколок скла або дерева. І тут логіка встановлення ризикованості розділяється по суті від попереднього міркування вченого. Ті, хто без роздумів брав будь-який предмет, схильний до ризику. Решта, аналізують, який предмет безпечніше, вважалися менш ризикованими персонажами.
Далі діагностикою схильності до ризику зайнялися американські вчені. Вони запропонували людям грати в “кістки” на гроші. Хто зробить ставку більше, той і ризикованіше. Геніальна ідея двох американців не вразила науковий склад дослідників.
Порівняно з європейськими та американськими геніями, Росія висувала жорсткі методи оцінки схильності до ризику. М. Котик ставив досліди над добровольцями, яким потрібно було на электромиллисекундомере зупинити стрілку на позначці “5 секунд”. Хто цього не робив, отримував удар електричним струмом. Ризикованими виявлялися ті, хто наважувався на експеримент, адже запрошували тільки добровольців.
Сьогодні вже є більше тисячі опитувальних тестів для оцінки схильності до ризику у підлітків, дітей і дорослих. Особлива увага приділяється аналітиці відповідей підлітків. Саме в цьому періоді діти починають оцінювати реалії світу розсудливо, деякі переступають межу припустимого рівня безпеки. Свідченням цього стають кричущі знімки трюків, які роблять підлітки, наслідуючи відомим блогерам-руферам.
