Основні положення “Східного пакту”
У результаті розробки проекту документа були виведені такі зобов’язання країн-учасників як:
- ненапад один на одного;
- непідтримання країни-агресора в військових дій проти країн-учасниць;
- підтримка в боротьбі з загарбниками, виходячи з Статуту Ліги націй;
- стримування можливих агресій з боку домовилися країн.
Позиція Німеччини
На чолі з рейхканцлером Адольфом Гітлером німецької дипломатії вдалося вийти з тіні шляхом укладення з урядом Польщі договору на початку 1934 року. Угода передбачала ненападу і суворе дотримання державних кордонів і незалежності сусідніх країн. Так Німеччина вперше за довгий час змогла відстояти свої права і вийти на політичну арену.
Фашистські сили в Німеччині прагнули позбутися від ізоляції і отримати право на озброєння армії і відновлення сильної країни, шляхом скорочення економічних заборон і зборів країнам-переможницям у Першій світовій війні.
“Східний пакт” німецьким урядом розглядався як відсторонення Німеччини від економічної та політичної арени Європи, тому французький міністр закордонних справ Л. Барту вніс корективи в пакт і виступив з пропозицією Німеччини бути союзником держав, що підписують документ. Ця пропозиція зустріла відмова з боку рейхстагу, так як повністю підтверджувало Версальські домовленості і залишало Німеччини без права претендувати на землі, втрачені в ході війни.
Ідея “Східного пакту” не була зустрінута належним чином в Європі, надто різнилися політичні курси країн. Після вбивства Луї Борту Франція змінила свої погляди на сусідство з Німеччиною і вступила в підтримку та співпрацю з нею.
