Оззі – так лагідно звали вболівальники “Детройта” свого воротаря Кріса Осгуда. Він став останнім в НХЛ голкіпером, який використовував традиційний шолом старого зразка. Осгуд закінчив свою ігрову кар’єру, коли йому було майже 39, хоча фанати благали його залишитися…
Початок кар’єри
Майбутній хокеїст Кріс Осгуд народився в 1972 році в невеликому містечку Піс Рівер на півночі канадської провінції Альберта, а перший свій напівпрофесійний контракт підписав у шістнадцятирічному віці з клубом “Медісін-Хат Тайгерс”, який виступав у юніорській Західній хокейній лізі. Тут його помітили скаути “Детройта”, і на драфті 1991 року він був обраний “Червоними Крилами” під 54-м номером і відразу відданий в оренду. Відігравши три роки на молодіжному рівні, молодий голкіпер перейшов в “Адірондак Ред Уінгз”. Ця команда виступала у другій за значимістю в Північній Америці після НХЛ Американській хокейній лізі і була фарм-клубом “Детройта”.
Шлях звідси для наполегливої Кріса був тільки один – вгору, в головну команду. І зробив він його неймовірно швидко: вже в сезоні 1993/94 він дебютував у складі “Детройта”.
“Детройт Ред Уінгз”-1
Вийшло так, що молодий Кріс Осгуд став головним воротарем команди в плей-офф Кубка Стенлі. І треба було такому статися, що у вирішальній, сьомий, грі чвертьфіналу конференції проти “Сан-Хосе Шаркс” він при рівному рахунку допустив грубу помилку, яка стала вирішальною. Матч, а з ним і серія були програні. У підсумку Осгуд наступні два сезони фактично провів у запасі.
Але його зоряний час був вже не за горами. Знаменитий тренер Скотті Боумен в сезоні 1995/96 створив у клубі п’ятірку, що складалася з одних російських хокеїстів. В’ячеслав Фетисов, Ігор Ларіонов, Сергій Федоров, Володимир Константинов і В’ячеслав Козлов разом змінили гру “Червоних Крил”, давно не домагалися серйозних успіхів. А Кріс Осгуд в перший і єдиний за свою кар’єру разів був номінований на “Везіна Трофі” – приз, який вручається найкращому воротареві НХЛ за підсумками сезону, і вперше зіграв у Матчі зірок.
Крім того, в цьому сезоні стався ще один цікавий епізод: у матчі проти “Хартфорд Уейлерс” Осгуд став другим в історії НХЛ голкіпером, якому вдалося забити гол прямим ударом. Цікаво, що такий “трюк” раніше вдався йому і в одній з ігор на юніорському рівні.
А потім були два сезони поспіль, в яких ведена “руської п’ятіркою” команда не помічала суперників. Обидва фіналу Кубка Стенлі, в 1997 і 1998 роках, були виграні “Детройтом” з однаковим перевагою в серії – 4:0. І якщо в першому випадку Кріс Осгуд все ж вважався другим голкіпером після Майка Вернона, то в другому переможному сезоні він був, безумовно, основним стражем воріт.
Ним він залишався і наступні три сезони, аж до літа 2001 року, коли був проданий в “Нью-Йорк Айлендерс”. Може, він і провів би всю кар’єру в одному клубі, але “Червоні Крила” придбали на його позицію великого Домініка Гашека.
“Нью-Йорк Айлендерс”
Отже, в біографії Кріса Осгуда стався різкий поворот. “Остров’яни”, до цього моменту примудрилися пропустити сім сезонів поспіль плей-офф Кубка Стенлі, шукали посилення на воротарську позицію. І титулований голкіпер припав їм як не можна до речі.
Незважаючи на те що він допоміг клубу вирішити поставлене завдання виходу в плей-офф, Крісу довелося ділити ігровий час в команді з іншими воротарями. Така ситуація його не влаштовувала, і вже в середині сезону 2002/03 він розпрощався з “Айлендерс”.
“Сент-Луїс Блюз”
Але і тут Кріс затримався ненадовго, хоча в “Блюз” протягом півтора сезонів він був основним голкіпером, але потім з ним не стали продовжувати контракт. Тут ще трапився локаут в НХЛ, і перед початком сезону 2005/06 він фактично залишився не у справ. Відомому воротарю довелося навіть провести кілька ігор в одному з клубів АХЛ.
Тому, коли рідний “Детройт” запропонував йому контракт, нехай і суттєво менший, ніж всі попередні, Осгуд погодився практично не роздумуючи. Напевно, сама доля цього разу була милостивою до цього нехай і не самого обдарованого, але неймовірно працьовитому хокеїстові, бо він, всупереч відомому прислів’ю, зумів двічі увійти в одну річку. І увійти більш ніж вдало.
“Детройт Ред Уінгз”-2
Тут він відіграв шість сезонів, які стали завершальними в його спортивній кар’єрі. Осгуду довелося витримувати конкуренцію з іншими воротарями, в тому числі і з самим Гашеком, і це випробування він пройшов з честю.
Тріумфальним для “Червоних Крил”, і для самого голкіпера видався сезон 2007/08: “Детройт” знову взяв Кубок Стенлі, а Осгуд відіграв практично всі матчі плей-офф. Той рік, за його власним визнанням, став для нього кращим у спортивній біографії. Нижче на фото Кріс Осгуд зображений із заповітним трофеєм.
В кінці 2010 року він увійшов в символічний елітний клуб воротарів, який здобув 400 перемог у НХЛ (ставши на той момент всього лише десятим таким голкіпером за всю історію). А кілька місяців потому досвідчений хокеїст поставив крапку у своїй кар’єрі.
Пізніше в одному з інтерв’ю він зауважив, що в “Детройті” опинився в потрібний час у потрібному місці. Так буває, і не тільки в хокеї, що для спортсмена існує тільки один клуб, де він може по-справжньому розкритися.
Після спорту
Зараз Кріс Осгуд – хокейний аналітик одного з детройтських спортивних каналів. У вільний час він із задоволенням бере участь у матчах ветеранів. Згадуючи свою довгу ігрову кар’єру, він зазначає, що всіх успіхів домігся тому, що багато і наполегливо працював. А Кен Холланд, генеральний менеджер “Червоних Крил” протягом багатьох років, каже, що найбільше цінував у Крісі бійцівський дух і неймовірну психологічну стійкість.
А ще у Осгуда є одна заповітна мрія. Йому дуже хочеться, щоб коли-небудь його ім’я було внесено в Зал хокейної слави. Що ж, ми цього йому від душі бажаємо.
