Ідея договору
Основною метою укладення угоди між країнами Східної Європи було дотримання незалежності кожної з них і цілісності територій. Радянським спілок у 1933 році був запропонований мирний договір, під назвою “Східний пакт”, який повинен був бути укладений між СРСР, Чехословаччиною, Польщею, Латвією, Фінляндією, Бельгією, Естонією і Литвою.
Гарантом дотримання угоди виступала Французька Республіка. Пакт стабільності для Південно-Східної Європи передбачав підтримку країн учасниць один одного у разі порушення цілісності кордонів зовнішнім агресором.
Відмова Німеччини та Польщі від СРСР пропозиції
Поряд з переговорами про підписання “Східного пакту” радянський уряд переводив переговори з Польщею і Німеччиною про недоторканності і непорушення кордонів країн Прибалтики. На що була отримана відмова від обох країн.
Польща не була зацікавлена в цьому, так як не мала дипломатичних відносин з Литвою. Причиною цього було захоплення Вільно угрупованням Желяховского – генерала, який не проігнорував рекомендації Ліги Націй і силою вступив на територію сусідньої держави. Німеччина відмовою переслідувала свої цілі, а саме приєднання литовського міста Мемеля до своєї території.
Варто відзначити, що політика відмовилися країн була антикомуністичною. Саме їх уряд побоювалося СРСР.
