Емоції як сигнали
Є ще один момент, що заслуговує уваги. Як вже говорилося раніше, емоції безпосереднім чином пов’язані з інстинктами і потребами. Це провідники, які вказують людині на те, в чому він потребує, на його потреби.
Емоційна стійкість особистості допомагає не тільки справлятися зі стресовими ситуаціями, але ще й усвідомлювати повноту власної задоволеності, правильність спрямування, в якому здійснюються ті чи інші дії.
Припустимо, людина відчуває постійну злість. Про що це говорить? Про хронічного незадоволення його потреб. Що в даній ситуації потрібно? Абстрагуючись від усього, визначити свою потребу, а потім подбати про її задоволенні. Проблема буде вирішена, зовнішній подразник піде, а разом з ним зникне і злість.
Навички розпізнання потреб немає або людина просто звик, що за їх задоволення на себе бере відповідальність хтось інший (в силу виховання)? Чи, може, він і зовсім вважає ганебним відчувати якісь з них? У такому разі безвідповідальність і неусвідомленість по відношенню до своїх потреб ведуть до трикутника Карпмана: Переслідувач → Жертва → Рятувальник. Це справжня драматична гра. Рятувальник, наприклад, взагалі не усвідомлює своїх потреб, але зате «знає», що потребує Жертва, а тому «завдає» їй добро замість того, щоб займатися особистим життям.
Сама відповідальна позиція передбачає прийняття на себе відповідальності за особисті потреби і повагу чужих особистісних кордонів.
