Методи визначення
Ведучи контроль за розподілом популяції в межах певного ареалу традиційними вибірковими методами, часто виявляються певні труднощі. Наприклад, якщо судити про спосіб розподілу особин за пробами, можна легко сплутати агрегований вид з випадковим. Це актуально для випадків, коли площа, на якій розподілена проба, настільки велика, що на ній поміщаються відразу кілька скупчень досліджуваних організмів.
При визначенні вибірок тип розподілу зазвичай визначається, ґрунтуючись на методах визначення просторової структури популяції:
- У них відрізняється співвідношення між мірою розсіювання або дисперсією (σ2) – і середнім значенням для щільності або біомаси (N). Точніше, результат обчислення σ2/N прямує до нуля при рівномірному розподілі, близький до N при випадковому і перевищує N при агрегованому.
- Зустрічальність організмів даної популяції становить майже 100% при рівномірному розподілі, має показник менше 100% при випадковому і набагато менше 100% при агрегованому.
- Від способу просторового розподілу співвідношення щільності у всіх пробах (N) і у тих, в яких проявилися представники даної популяції (N+). Величина N+ буде наближена до N при рівномірному розподілі, більше N при випадковому та істотно більше N при агрегованому.
