Дієслів говоріння, тобто тих, які позначають процес усної передачі інформації, досить багато. Це пов’язано з тим, що мова є головним засобом комунікації людей один з одним.
Відповідно, у цієї дії можуть бути різні відтінки й особливості. Тому для кожного з видів мовлення люди придумали свій дієслово говоріння.
Особливості
Відомий філолог в. І. Кодухов присвятив кілька своїх наукових робіт дієслів говоріння. Він стверджує, що це найчисленніша група серед слів, що позначають дію. Найчастіше вони використовуються для передачі непрямої мови. Такі слова повідомляють читачеві або слухачеві інформацію про інтонаційних особливості вимови (басіл, пищав і так далі), гучності голосу (шепотів, кричав і так далі).
За ним можна здогадатися і про обстановку, в якій відбувається дія. Якщо, наприклад, людина вимовляє слова швидко, то це, швидше за все, є певні причини.
Класифікація
Багато вчених пропонували свої варіанти поділу таких слів на групи. Представлена нижче класифікація – найбільш часто зустрічається в спеціальній літературі варіант.
1. Дієслова, що описують факт проголошення слів в загальних рисах. До них можна віднести слова “говорити”, “сказати”, “повідати”, “розповісти” і багато інших.
2. Дієслова, які вказують на особливості мовлення. Вони позначають характеристику мови того чи іншого особи. Наприклад: “шепотіти”, “кричати”, “горлати” і подібні їм.
Зустрічаючи в тексті такі слова, читач уявляє собі особливу манеру мови.
3. Слова, що вказують на місце репліки в діалозі, монолозі і так далі. В російській мові дієслова говоріння даного виду відносяться скоріше до “книжковим” стилях (науковому, художньому і так далі). До цієї підгрупи можна зарахувати слова “відповісти”, “запитати”, “додати”, “продовжувати”, “закінчити” і так далі.
4. Дієслова говоріння, позначають місце репліки в діалозі і вказують на певні особливості змісту вимовного тексту. До них відносяться слова “запитати”, “відповісти”, “заперечити”, “підтвердити” і ряд інших.
Близькі за значенням
Приклади дієслів говоріння можна знайти і серед слів, на перший погляд не належать до них.
Наприклад, факт передачі текстової інформації нерідко висловлюють, вживаючи лексичні одиниці “телеграфувати”, “дзвонити” і подібні їм.
Вдала заміна
Нерідкі випадки, коли замість дієслова говоріння вживається інше слово. Найчастіше це відбувається з метою передачі стану, в якому перебуває оратор. Приклад можна знайти у наведеному нижче реченні.
Він поспішав: “Кажи швидше! Я спізнююся на урок”. Дієслово “поспішав” вжито тут у значенні “швидко вимовляв слова”.
До цього ж виду слід віднести і дієслова, що позначають емоції людини, під час виголошення ним тексту. Часто можна зустріти вирази на зразок: “Він посміхнувся: “Все буде добре!”
Подібне речення можна скласти з дієсловами: “посміхнувся”, “спохмурнів”, “зрадів”, “задумався” та іншими.
Загальна характеристика дієслів говоріння
Різні вчені підходили до питання визначення цього терміна по-своєму. Багато вітчизняні філологи висловлювали припущення, що до цієї категорії можна віднести тільки ті слова, які позначають безпосередньо процес мовлення. Опис різних нюансів даного дії прямого відношення до дієслів говоріння не має.
Інформація про інші подробиці комунікативного процесу може бути отримана завдяки іншими словами або лексичним конструкцій.
Два завдання, які ставлять перед собою ці вчені:
1. Розглянути зв’язок дієслів говоріння з іншими частинами мови.
2. Визначити, як змінюється значення слів, що виражають процес передачі інформації, в залежності від конструкцій, до складу яких вони входять. Слід додати, що прихильники цієї теорії називають дієсловами говоріння ті лексичні одиниці, які незалежно від контексту завжди вживаються у значенні “говорити”. Ці філологи визнають і можливість додаткових значень і відтінків.
Художня література
Дієслова говоріння часто згадуються в роботах, присвячених аналізу засобів художньої виразності в різних творах російської і світової літератури.
Нерідко проводиться перерахування всіх розглянутих нами дієслів, присутніх в тій чи іншій книзі, а також підрахунок кількості вживання кожного з них. Переважання “нейтральною” групи може вважатися ознакою особливого авторського стилю. Найчастіше такий вибір слів говорить про те, що письменник прагнув надати своєму творові велику швидкість, динамічність, не зупиняючись на незначних подробицях. Цей же прийом може служити і для повідомлення з текстом більшої серйозності, науковості або, навпаки, легкості.
Був проведений подібний аналіз роману “Овод” англійської письменниці Е. Войнич. У ньому найчастіше зустрічаються саме нейтральні дієслова говоріння. Це створює ефект беземоційного, неупередженого опису подій. Такий стиль викладу характерний для історичних романів. Через вживання тих чи інших слів при описі мови персонажів можна простежити і ставлення оповідача до героїв. Слова допомагають розкрити і характер дійової особи.
Грамотне вживання
Фахівці в області російської мови часто говорять про численні випадки стилістичних помилок, пов’язаних з вживанням синонімів слова “сказав”. У засобах масової інформації велику популярність останнім часом набуло слово “заявив”. Але якщо звернутися до визначень, то можна виявити наступне: можна заявити, або вимовляючи офіційну мову, висловлюючи думку, що зафіксовано документально, або вимовляючи фрази з підвищеним ступенем емоційності.
Підступні синоніми
На перший погляд, дієслова говоріння не можуть викликати будь-яких труднощів у мовця. Але це не зовсім так. Дані слова є синонімами, але контекстуальними. Це означає, що доречність їх вживання залежить від конкретної ситуації. Також варто звертати увагу на їх сполучуваність з іншими словами. Наприклад, вживаючи дієслово “поділився” в значенні “сказав”, потрібно пам’ятати, що так можна описати будь-яку мову, а лише ту, в якій хто-небудь говорить про своїх сокровенних думках чи плани на майбутнє. Дієслово “задатися питанням” теж можна віднести до категорії слів, яким присвячена дана стаття. Він не описує безпосередньо процес говоріння, але тісно з ним пов’язаний.
Як відомо, текстова і мовна інформація може сприйматися і передаватися різними способами, при участі всіх органів почуттів. Тому в певному контексті такі слова і вирази, як “задався питанням”, “задуматися”, “розглянути”, теж можуть опосередковано бути пов’язаними з мовою. Наприклад, речення “Вони розглянули питання про виділення коштів на розвиток культури” описує ситуацію, коли групою осіб спільно приймається певне рішення. А значить, мова, безсумнівно, бере участь в цьому процесі.
В якості висновку
Дана стаття була присвячена темі дієслів мовлення в російській мові. Вона може виявитися корисною широкому колу читачів – від студентів мовних вузів до людей, чия професійна діяльність пов’язана з частим написанням текстів. Проте мати уявлення про правильному вживанні дієслів говоріння слід не тільки професіоналам, але і всім людям, що володіють російською мовою.
