«Споконвіку» – це вираз, який нерідко вживається в повсякденній мові. І сенс його здебільшого є зрозумілою. Але ось що стосується його походження і правопису, то нерідко вони викликають утруднення.
Значення
«Споконвіку» – використання цього словосполучення увазі, що мова йде про події, які відбувалися в дуже далекі часи, такі, про яких і пригадати важко.
Як правило, це сталий вираз можна зустріти в художній літературі, казках, билинах, історичних хроніках. У повсякденній мові воно найчастіше вживається в жартівливо-іронічному сенсі або має яскраво виражене емоційне забарвлення.
Щоб краще розібратися в тлумаченні фразеологізму «споконвіку», слід ознайомитися з прикладами його вживання.
Приклади
В якості таких можна навести наступні:
Синоніми
Виділяють такі:
- здавна;
- завжди;
- споконвіку;
- як світ стоїть;
- споконвіку;
- від століття;
- від віки віків;
- сыспокон століття;
- з давніх-давен;
- извеку;
- одвічно;
- спочатку;
- исконибе;
- споконвіку століть;
- здавна;
- испоконь;
- исперва;
- изначала;
- незмінно;
- нині і повсякчас;
- з давніх років;
- сыздревле;
- з давніх-давен;
- з незапам’ятних часів;
- давно;
- отдавна;
- з давніх пір;
- зі стародавніх часів;
- давнехонько;
- давним-давно;
- з глибини століть.
Далі буде розглянуто питання про те, як пишеться «споконвіку», і яке походження з першого входять до нього слів.
Правопис
Питання про те, як правильно писати – «з покон віків» або «споконвіку», виникає невипадково. Це пов’язано з походженням слова. Воно утворилося шляхом сполучення прийменника «з» та іменника «покон», що стоїть у родовому відмінку.
Слово «покон» раніше позначало «звичай». Сьогодні воно збереглося в деяких діалектах. Спочатку воно виглядало як «покону». Згодом закінчення «а» в результаті редукції (скорочення) було втрачено. І вийшла така лексична одиниця, як «споконвіку», що і є правильним написанням на сьогоднішній день.
І кінець, і початок
Таким чином, первісне значення «споконвіку» – «за звичаєм». Що стосується етимології іменника «покон», то воно утворене від дієслова «поконать», що означає «покінчити».
У цих слів той же корінь, що і слово «кінець», це праслов’янський корінь «конъ». Цікавим є той факт, що він об’єднує в собі відразу кілька значень, два з яких є прямо протилежними – це «кінець» і «початок».
На думку дослідників, це пов’язано з тим, що обидва вони асоціюються з такими поняттями, як «кордон», «межа», «межа». А також з тим, що кінець чого-то – це, як правило, початок чогось іншого і навпаки.
Інші значення
У кореня «конъ» це ще й «ряд», «порядок». Від нього, в числі іншого, відбулися:
- давньоруське «конъ» – «межа»;
- російське «кон» – «риса», «партія» (в іграх);
- українське «кін» – «кут»;
- чеське kon – «кінець», dokona – «повністю», «до кінця».
Корінь «конъ», ймовірно, має індоєвропейське походження. Його пов’язують з давньоіндійським прикметником kaninas, що означає «молодий», і грецьким kainos, що перекладається як «новий».
Зв’язок з «законом»
Існує й інша версія походження словосполучення «споконвіку», що зв’язує його з «законом». Це іменник є загальнослов’янський словом і походить від праслов’янського zakon. Воно утворене за допомогою приставки za і кореня kon, що позначає кінець, початок, кордон, межа. Про це згадувалося вище.
Але ось його походження лінгвісти ведуть від праслов’янського дієслова kenti, який позначає «наступати», «з’являтися». Передбачається, що спочатку іменник «закон» тлумачилося як «те, з чого все бере свій початок, на чому все засновано».
Хоча дві розглянуті версії і не суперечать один одному, але виникає наступний нюанс. Якщо слідувати другої версії, то вираз «споконвіку» дещо змінює своє тлумачення щодо попереднього. Якщо перший варіант – це «за звичаєм століть», то другий буде позначати «від початку віків», що ближче до сьогоднішнього розуміння.
Споконвіку століть
Вираз «від початку віків» є близьким до словосполучення «споконвіку». Значення обох фразеологізмів практично збігається. Схожою є і їх етимологія. Слово «споконвіку» – давньоруська, що утворилося від старослов’янської. Воно склалося з приставки «з» і кореня «конъ», минаючи іменник «покон», що дозволяє говорити про те, що його походження більш раннє, ніж у «споконвіку».
Але є й відмінність. У чому воно полягає? Воно полягає в тому, що «споконвіку» використовується в лексиці, притаманною релігійної традиції. Зазвичай його вживали щодо божества, коли підкреслювали його визначальність. Наприклад, у Євангелії від Матвія про Бога говориться про нього, як про сотворившем споконвіку чоловік і жінка. У Псалтирі йдеться про те, що престол Божий затверджено споконвіку, Бог – від століття.
Можна навести і приклади більш сучасного вживання фразеологізму, але також пов’язаного з церковною тематикою. Так, в одній з художніх книг є слова про те, що споконвіку на паперті місце належало жебраком.
