“Босоніж по бруківці”: відгуки, думки критиків, сюжет і актори

Починаючи з культового «Це трапилося одного разу вночі» (1934) піджанр «лікувального» роуд-муві міцно закріпився у світовому кінематографі. Випадковими попутниками головних героїв, а то й центральними персонажами ставали чоловіки і жінки, родичі або друзі дитинства, просто смішні і дійсно божевільні. Згідно відгуками, «Босоніж по бруківці», продовжує той же лейтмотив, який по-різному інтерпретувався творцями «Людини дощу» (1988), кінофільму «День восьмий» (1996) і навіть «Принцеси і воїна» (2000).

«Особисте» кіно

Німецький кіноактор, режисер, продюсер і сценарист Тільман Валентин (Тіль) Швайгер широко відомий не тільки в кінематографічних колах. Вершиною його виконавської майстерності понині вважається образ Мартіна Бреста в легендарній кримінальної комедії Т. Яна «Достукатися до небес». Широку популярність також йому принесли акторські роботи в картинах «Безславні виродки», «Де Фред?» та «Отже, війна».

Як відомо, якщо людина по-справжньому талановита, то в чому. Як постановник Тіль прославився стрічками «Красунчик 1,2», «Мед в голові» та іншими. Його дебютною роботою в якості режисера прийнято вважати фільм «Білий ведмідь» (1998), що представляє собою суміш К. Тарантіно і А. Каурісмякі. В цій стандартній жанрової історії про гангстера, пытавшем втекти від бандитизму і минулого, але невдало, була зразкова німецька логіка і режисерські особисті спостереження.

У 2005 році Швайгер на власні заощадження, за власним сценарієм і з собою в головній ролі знімає фільм «Босоніж по бруківці». У режисера виходить не те що «авторське», а конкретно «особисте» кіно. Стрічка, заявлена як комедійна мелодрама, по-перше, «романтична», що привертає глядачок, по-друге, «акторська», що виступає гарантом ритмічності, адже актори без почуття ритму – не актори.

При рейтингу IMDb: 7.20, картина «Босоніж по бруківці» має суперечливі відгуки.