Сеньйор – це… Значення слова і правопис

Напевно, багато замислювалися про те, як правильно писати «синьйор» або «сеньйор», а може бути і «сеньйор»? І взагалі, що це за слово і звідки воно з’явилося? Про те, як пишеться «сеньйор», про походження слова і його значення буде розказано в статті.

Слово у словнику

Перш ніж дізнатися, як правильно писати це слово, необхідно з’ясувати його значення. Для цього потрібно звернутися до тлумачного словника, в якому говориться, що «сеньйор» – це феодал у Середньовічній Західній Європі, який мав у власності велика кількість земель. У зв’язку з цим від нього в залежності знаходилися селяни, а часто і городяни.

Також «сеньйор» – це великий феодал, в залежності від якого були феодали, що мали меншу владу (васали). Останні несли цілий ряд повинностей перед паном, головною з яких була військова служба. Однак слід зазначити, що васали мали і певні переваги, насамперед, захист і заступництво головного феодала.

Походження та вживання

Даний термін походить від латинського слова «senior», що перекладається як «старший». Після цього відразу ж стає ясно, чому верховного феодала називали «сеньйор», це говорило про його високий статус.

Розібравшись зі значенням терміна, необхідно з’ясувати, як все-таки він пишеться через літеру «е» або «і». Тобто, як правильно, “синьйор” або “сеньйор”? Насправді, можна писати і так, і так. Справа все в тому, що в першому випадку це звернення до чоловіка в Іспанії, Мексиці або будь-який інший іспаномовної країні, а в другому випадку – це звернення до італійця.

Також існує таке звернення до жінки, як «сеньйора» («сеньорина») — це дружина або дочка феодала в Іспанії, Португалії чи в одній з колоній цих держав. «Синьйора» («сіньоріта») — аналогічне звернення, але тільки в Італії. Різниця в суффиксах слів говорить про те, заміжня жінка чи ні. Слід зазначити, що в даний час подібне звернення також існує, незважаючи на те, що феодалів давно вже немає.

Дивіться також:  Як забрати документи з вузу: покрокова інструкція

Титул

Продовжуючи розглядати питання про те, хто це – сеньйор, слід більш детально розповісти про це титулі. Найчастіше таким був чоловік, який належав до дворянського стану. Однак також титул міг даватися і юридичним особам, в основному це були представники церковних організацій, наприклад, абатства, або капітули каноніків. Також його могли отримати військові ордени або представники кафедральних соборів.

Необхідно відзначити, що сеньйор здійснював свою діяльність в основному через представників. Найбільш високопоставленими з їх числа були бальї. Верховний феодал мав кілька сеньориями, що входили до складу королівського домену. Слід сказати, що титул міг визнаватися за тими землевласниками, які не володіли такими, однак це стало можливим лише в Новій історії. Таких сеньйорів також називали «пан».

Сеньйорія

У Середньовіччі В Західній Європі так називалося територіальне утворення, в рамках якого всі функції управління, як юридичні, так і господарські, закріплювалися за сеньйором.

Це сукупність землеволодінь, в межах яких сеньйор мав право збирати мита та отримувати інші платежі. Для знаті Середньовіччя вона стала самим пріоритетним способом виділення своєї значущості та влади. Завдяки чому вони мали змогу повністю забезпечувати своє політичне та економічне перевагу.

У свою чергу, виняткові права сеньйорії обмежувалися певними правилами, які сприяли зміцненню влади короля, що особливо сильно проявилося в кінці Середньовічної епохи, а також у період Нової історії. Кількість сеньорий було достатньо великим, так, наприклад, у Франції в 18 столітті їх налічувалося близько 50 тисяч.