Особливості просторової орієнтування
Розглянемо деякі особливості орієнтування в просторі для старшої групи. Для того щоб орієнтуватися, дитині потрібно вміти користуватися тією або іншою системою відліку. У ранньому дитинстві малюк орієнтується у просторі на базі своєрідною чуттєвою системи відліку, іншими словами, по сторонах свого тіла.
Будучи дошкільням, дитина знайомиться зі словесною системою відліку за ключовими просторовим напрямках: вгору-вниз, вперед-назад, праворуч-ліворуч. Завдяки шкільній програмі навчання, діти опановують принципово нової для них системою відліку — згідно зі сторонами горизонту: схід, захід, південь, північ.
Поступове освоєння — це важливо!
Вивчення кожної наступної системи відліку грунтується на твердому знанні попередньої. Таким чином, фахівцями встановлено, що засвоєння учнями п’ятих класів напрямків горизонту в першу чергу залежить від уміння диференціювати базові просторові напрямки за допомогою географічної карти. Північ, приміром, спочатку асоціюється у школярів з просторовим напрямком вгору, південь — вниз, захід — з направленням вліво і, нарешті, схід — праворуч.
Варто зауважити, що диференціювання ключових просторових напрямів, насамперед, обумовлена ступенем орієнтації дошкільника або школяра «на собі», рівнем освоєності їм «схеми свого тіла», яка, за великим рахунком, і є «чуттєвої системою відліку». Дещо пізніше на неї накладається інший механізм. Мова йде про словесної системі відліку. Відбувається це через закріплення за інтуїтивно розрізнюваними дошкільням напрямками назв, що відносяться до них: вниз, вгору, назад, вперед, наліво, направо. Так, дошкільний вік — не що інше, як період освоєння і застосування на практиці словесної системи відліку за ключовими просторовим напрямами.
