Образ поезії. Благословення чи прокляття?
Ще один яскравий образ, створений корифеями слова, – це поетичний образ поезії. Так, саме віршований мистецтво нерідко згадували його служителями. Коротко торкнемося цього явища.
Образ поезії у віршах А. С. Пушкіна, М. Ю. Лермонтова та інших неодмінно пов’язується з ліричним героєм (прототипом якого зазвичай виступає сам поет), його даром, призначенням і долею. Зазвичай вірші, що розкривають образ поезії, належать до філософської лірики. Найчастіше поети задаються в таких віршах приблизно одним питанням: благословенням або прокляттям є даний їм небесний дар. Образ поезії допомагає розкрити обраність її служителя: поет – це пророк, слуга Бога, покликаний Їм бути постійним подразником для суспільства, щоб не дати цьому суспільству загрузнути в байдужості. Показово, що образ пророка для вираження обрання поета використовується у віршах і Пушкіна, Лермонтова. Це ще один приклад вміло представленого образу в поетичній мові.
Образ поезії як страшного мистецтва, постійно вимагає крові свого служителя, гранично розкривається у вірші Миколи Гумільова “Чарівна скрипка”, присвяченому Валерію Брюсову:
Треба вічно співати і плакати цим струнах, дзвінкі струни,
Вічно повинен битися, витися знавіснілий смичок,
І під сонцем, і під хурделицею, під белеющим буруном,
І коли палає захід, і коли горить схід.
Ти втомишся і замедлишь, і на мить перерветься спів,
І вже ти не зможеш крикнути, ворухнутися і зітхнути, —
Негайно скажені вовки в кровожерливого исступленьи
В горло вчепляться зубами, встануть лапами на груди.
Ти зрозумієш тоді, як злобно насмеялось все, що співало,
В очі гляне запізнілий, але властітельним переляк.
І тужливий смертний холод обів’є, як тканиною, тіло,
І наречена зарыдает, і задумається друг.
В цілому вірші різних поетів, розкривають образ поезії і поета, подібні за своїм задумом.
