Образ батьківщини на прикладі лірики А. А. Блоку
Ще один вкрай важливий для розуміння російської поезії образ – це образ батьківщини. Він нерозривно пов’язаний з образом природи, адже любов до батьківщини найчастіше починається саме з любові до рідної природи. Однак поряд з віршами, що прославляють “немудреную красу російської природи, і через це самій Росії, є чимало віршів, в яких образ батьківщини відіграє самостійну і чільну роль. Щоб проілюструвати сказане, хотілося б зупинитися на ліриці Олександра Олександровича Блоку.
Для цього поета поетичний образ батьківщини став одним із центральних образів його лірики. Саме ставлення поета до рідної країни незвично: для нього вона жива людина, причому не будь-яка людина, а улюблена жінка, загадку якої закоханий поет і намагається раз за разом розгадати у своїх віршах. У хрестоматійному циклі “На полі Куликовому” образи коханої жінки і рідної країни практично зливаються воєдино:
Про, Русь моя! Дружина моя! До болю
Нам ясний довгий шлях!
Поет всім серцем вболіває за рідну країну і в той же час, розуміючи, що ще багато прикростей їй доведеться пережити, він упевнений у її світлому майбутньому (уривок з вірша “Росія”:
Тебе жаліти я не вмію,
І хрест свій дбайливо несу…
Якому хочеш чарівникові
Віддай розбійну красу!
Нехай заманить і обдурить, —
Не пропадеш, не загинеш ти,
І лише турбота затуманить
Твої прекрасні риси…
Вірші Блоку – це найяскравіші приклади розкриття образу батьківщини в поезії. Вони унікальні тим, що свого інтимного задушевністю змушують згадати не стільки про цивільну, скільки про любовній ліриці. Блок ставиться до рідної країни саме як до коханої жінки.
