Катерина Максимова – балерина, одна з найяскравіших зірок радянської сцени, кар’єра якої тривала з 1958 по 2009 роки. У 1973 році вона отримала звання народної артистки СРСР, ще через кілька років стала лауреатом Державної премії. Протягом практично всієї своєї кар’єри танцювала на сцені Великого театру, виконавши всі найкращі і відомі партії.
Дитинство і юність
Балерина Максимова народилася 1 лютого 1939 року. Вона з’явилася на світ у Москві. Росла в сім’ї столичних інтелігентів. Її дідусь Густав Шпет був філософом, психологом, відомим теоретиком мистецтв. Катерина народилася через два роки після смерті легендарного діда.
Професії, пов’язані з творчістю, були у багатьох її родичів. Наприклад, мама працювала журналісткою.
Цікаво, що в дитинстві Катя не замислювалася про сцену. Пустотлива і непосидюча дівчинка мріяла стати пожежником або, на худий кінець, кондуктором у громадському транспорті. Але доля розпорядилася інакше.
Першою талант в дівчинці розглянула її мати. Вона відвела дитину до сусідки – балерина Катерина Гельцер. Однак та недолюблювала гучну тезку і відмовилася оцінювати її таланти. Тоді в процес включилася бабуся – Наталія Костянтинівна, дочка відомого столичного підприємця Костянтина Гучкова. Вона відвела Катю до балетного майстрові Василю Тихомирову. Той і схвалив вступ дівчинки в хореографічне училище.
Освіта
Отримувати творче освіта героїня статті почала в 10 років. Їй вдалося подолати конкурс в 80 осіб на місце. Вже через кілька місяців вона вперше в житті вийшла на сцену.
Починала свою кар’єру з епізодичних ролей у виставі “Лускунчик”, у якому у неї були партії ляльки і сніжинки. У постановці “Попелюшка” у неї була партія пташки в свиті феї Весни. На сцені вона виглядала настільки органічно, що для всіх стало очевидним – у дитини велике майбутнє.
Незабаром у черговій постановці “Лускунчика” їй довірили вже більш значущу роль – дівчинки Маші. Вона й принесла Каті першу в кар’єрі нагороду – премію на Всесоюзному конкурсі артистів балету.
Наставницею балерини Максимової була Єлизавета Гердт. У 1958 наша героїня закінчила хореографічне училище. Практично відразу її прийняли в трупу Великого театру, де педагогом і репетитором молодої балерини стала легендарна Галина Уланова.
На початку кар’єри
У трупі Великого театру балерина Катерина Максимова пропрацювала з 1958 по 1988 роки. Її талант був відзначений керівництвом, яке стало довіряти їй провідні партії. У цей час більшість ровесниць майбутньої прими ще виступало в кордебалеті.
Балерина Максимова вражала всіх оточуючих своєю відточеною філігранною технікою. Здавалося, що вона була народжена, щоб виступати в класичних постановках.
Коли постановники ризикнули довірити їй виконання сучасних партій, виявилося, що вона органічно виглядає в цій ролі. Тоді і стало очевидним, що можливості балерини Катерини Максимової практично безмежні.
Вже через рік після того, як дівчину прийняли в трупу Великого театру, вона відправилася на гастролі до Канади і США. Публіка була вражена талантом Катерини і називала її “маленьким ельфом”. Фото балерини Максимової друкували багато газет, відзначаючи неймовірну легкість радянської танцівниці.
За підсумками світового турне їй вручили золоту медаль на Всесвітньому фестивалі молоді у Відні. Після цього були гастролі в Китай і Скандинавію.
Робота з Григоровичем
Новим етапом у кар’єрі танцівниці стала співпраця з Юрієм Григоровичем, якого на початку 60-х запросили переїхати з Ленінграда до Москви. Він поставив балет “Кам’яна квітка”, в якому Максимової дісталася головна партія Катерини.
Від артистів Григорович завжди вимагав одухотвореною акторської гри, професіоналізму і майстерності. Максимова блискуче впоралася з покладеними на неї обов’язками. У танці її героїня трансформується з ліричною та слабкої російської дівчини в сильну жінку, готову на все заради кохання.
1961 рік став важливим в біографії балерини Катерини Максимової. Вона отримала роль в одинадцятому вальсі “Шопенианы”, знялася в картині “СРСР з відкритим серцем”, яка знімалася для глядачів Європи і США. У фільмі співачка виступила в ролі Жизелі.
Незабаром в балеті “Бахчисарайський фонтан” Максимова почала виконувати партію Марії, яка фактично дісталася їй у спадок від наставниці Галини Уланової.
Творчий союз
У 60-ті роки в радянському балеті позначився один з найбільш яскравих і відомих творчих спілок – Катерина Максимова та Володимир Васильєв. Талановитий і завжди впевнений у собі артист балету зіграв важливу роль в кар’єрі дівчини. Разом вони становили органічну пару, в якій як би доповнювали один одного, анітрохи не конкуруючи в майстерності.
Наступного зоряною роллю в біографії балерини Максимової стала партія Кітрі в “Дон Кіхоті”. Прем’єра, яка відбулася на сцені Великого театру в 1965 році, перетворилася в справжню культурну сенсацію для радянської столиці. Від балерини ця роль вимагала граничної концентрованості, стрімкості, неймовірно великій швидкості. Високі стрибки бюджет постійно доводилося змінювати дрібними кроками в стилі па і енергійними обертаннями. Максимова повною мірою втілила в життя задум балетмейстера Маріуса Петіпа, буквально підкоривши столичну публіку.
Варто відзначити, що Кітрі Максимової кардинальним чином відрізнялася від того, як виконували цю партію визнані в той час зірки – Суламіф Мессерер і Майя Плісецька. У Катерини героїня балету “Дон Кіхот” була саме відчайдушної російської, а не темпераментної іспанкою. Московські шанувальники творчості танцівниці прагнули не пропустити жодного її виступу, купуючи квитки на кілька спектаклів підряд.
“Спартак”
У 1968 році на сцені Великого театру відбулася прем’єра балету “Спартак” у постановці Юрія Григоровича. Катерині Максимової дісталася партія Фрігії. Цю драматичну роль Григорович писав спеціально для прими Великого, щоб та отримала можливість проявити весь свій талант. Ця партія була наповнена складними акробатичними елементами, непростим хореографічним малюнком, оригінальними підтримками. Героїню Максимової наділили особливим яскравим характером.
У 70-80-ті роки Васильєв і Максимова стали справжніми символами і зірками Великого театру. Багато хто спеціально приїжджали до Москви, щоб сходити на балет з їх участю.
В середині 70-х років на піку слави у балерини трапилася прикра травма, через яку їй на час довелося перервати кар’єру. На репетиції вистави “Іван Грозний” вона невдало вийшла з верхньої підтримки, отримавши травму хребта.
Незважаючи на проблеми зі здоров’ям, через якийсь час балерина продовжила виступати. Біль в спині не вщухала, доводилося поспішати. Готувалися зйомки фільму “Спартак”, в якому їй належало виконувати партію Фрігії. Із-за того що виступати балерині довелося повністю не відновившись, вона посилила травму хребта. На цей раз все виявилося набагато серйозніше. Кілька місяців Катерина практично не рухалася. Лікарі сумнівалися, чи зможе вона взагалі коли-небудь ходити.
Тріумфальне повернення
Але Максимова не тільки встала на ноги, але через рік знову вийшла на сцену. Навесні 1976 року вона виконала партію в “Жизелі” у Великому театрі. Здавалося, що страждання, які балерині довелося перенести, наповнили образ її героїні додаткової чуттєвістю і трагізмом. Легковажна Жизель, якою вона була раніше, стала сильною і мудрою.
У тому ж році відбулася ще одна прем’єра – прима виконала роль Эолы в постановці “Ікар”. Це був дебют Володимира Васильєва як балетмейстера.
Робота на телебаченні
У той час перед артистами стояло завдання не лише виступати на сцені, але і нести мистецтво в широкі народні маси. Для цього Максимова і Васильєв не раз брали участь в телепостановках.
У фільмі-балеті “Трапеція” героїня статті виконувала роль Дівчинки, яка принесла їй величезний успіх. Слідом пішли картини “Моя прекрасна леді”, “Галатея”, “Гусарська балада”, “Старе танго”. У 1983 році Васильєва знялася в стрічці “Травіата” у постановці Франко Дзеффіреллі.
Остання прем’єра в її кар’єрі припала на 1986 рік. Максимова виступила в балеті “Анюта”, поставленому її чоловіком Васильєвим. Це був справжній тріумф – публіку захопила нова робота балерини.
Наприкінці кар’єри
Незважаючи на це, вже через два роки Григорович відправив на пенсію Максимову, якій на той момент було 49 років. Разом з нею Великий театр покинули Майя Плісецька, Володимир Васильєв, Ніна Тимофєєва. В офіційному наказі повідомлялося, що всі вони не пройшли творчий конкурс.
За кілька років до свого звільнення артистка отримала диплом педагога-балетмейстера, закінчивши театральний вуз. Вже з 1982 вона викладала хореографію в Гітісі. У 1990 її запросили в Кремлівський палац з’їздів у якості репетитора.
У 1998 році Максимова повернулася у Великий театр вже в якості репетитора, коли Григоровича на посаді балетмейстера змінив Васильєв.
Особисте життя
Яскравий творчий дует Максимової і Васильєва з часом переріс в роман. Пара була знайома ще з часу навчання в хореографічному училищі, але тоді вони не були близькі. Коли опинилися у Великому театрі, то спочатку кожен пішов своєю дорогою. Почуття між закоханими спалахнули в середині 60-х років. У 1966 вони зіграли весілля.
У пари не було дітей. Неодноразові вагітності Максимової регулярно закінчувалися викиднями. Це було для неї справжньою трагедією. З’ясувавши, що шансів народити нормального і здорового дитини у неї практично немає, вона остаточно відмовилася від наміру стати матір’ю.
Своєю дочкою протягом багатьох років Максимова називала японську балерину Юкарі Сайто. Катерина Сергіївна стала навіть її хрещеною матір’ю, коли азіатка вирішила прийняти православ’я. Також своїми дітьми Максимова називала всіх своїх учнів без винятку.
Смерть
Смерть балерини Катерини Максимової настала 28 квітня 2009 року. На той момент їй виповнилося 70 років. Всі провідні вітчизняні ЗМІ вийшли з докладними матеріалами, в яких розповідалося про біографії та причини смерті балерини Катерини Максимової. Трупа Великого театру, рідні та близькі героїні статті перебували в жалобі з-за її кончини.
Причина смерті балерини Катерини Максимової – серцева недостатність. Раннім весняним ранком померлу дочку виявила її 94-річна мати, що коли-то найпершою розглянула її талант. Смерть настала у власній квартирі Катерини Сергіївни в Москві, коли балерина спала.
Артистка була похована на Новодівичому кладовищі. На її могилі встановлено необтесаний червоний гранітний камінь, на яких вибито ім’я прими і роки її життя. Причина смерті балерини Максимової для багатьох стала несподіванкою, так як вона впродовж всієї кар’єри вона дбала про своє здоров’я. Але все-таки роки взяли своє.
Її чоловікові Володимиру Васильєву зараз 78 років. Він регулярно з’являється на публіці. У 2014 році виступив на церемонії відкриття зимових Олімпійських ігор в Сочі, виконавши партію Іллі Ростова в міні-балеті “Перший бал Наташі Ростової”.
