У складі Росії
За Бухарестським договором від 28 травня 1812 року, який завершив Російсько-турецьку війну 1806-1812 років, Османська імперія поступилася територію між Прутом і Дністром, включаючи молдавські та турецькі території Російської імперії. Весь цей регіон тоді називався Бессарабія.
У 1814 році прибули перші німецькі поселенці, які в основному прийшли в південні райони, і бессарабські болгари почали заселятися в цьому регіоні, заснувавши такі міста, як Болград. З 1812 по 1846 рік болгарське і гагаузьке населення мігрувало в Російську імперію через річку Дунай, проживши багато років під репресивним османським пануванням, і влаштувалося в південній Бессарабії. Їх предки живуть там і досі. Тюркомовні племена ногайської орди також населяли район Буджак (турецькою мовою Бучак) у південній Бессарабії з XVI по XVIII століття, але були повністю вигнані до 1812 року.
В адміністративному відношенні Бессарабія стала областю Російської імперії в 1818 році, а губернією – в 1873 році.
За Адріанопольським договором, який завершив Російсько-турецьку війну 1828-1829 рр.., в Бессарабську область була включена вся дельта Дунаю. За словами Стійки, емісар уряду Румунії в США, в 1834 році румунська мова була заборонена в школах і державних установах, незважаючи на 80 % населення, що говорить на цій мові. Це в кінцевому підсумку призведе до заборони румунів в церквах, ЗМІ та книг. За словами того ж автора, ті, хто протестував проти заборони румунської мови, могли бути відправлені в Сибір. Історія Причорномор’я навіки зберегла ці епізоди.
Наприкінці Кримської війни, в 1856 році, згідно з Паризьким договором, описуваний у статті регіон був повернутий Молдавії, що призвело до втрати Російською імперією контролю над ним. Росія втратила велику смугу території, що виходить до річки Дунай. Смуга Кагул-Ізмаїл-Болград вже тоді відділяла південну частина регіону від решти. У наш час стан справ не сильно змінилося.
